Court ruling № 700921, 31.05.2007, Dnipropetrovsk Commercial Court of Appeal

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2007 Справа № А27/361

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецової І.Л.,

суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.

за участю прокурора: Твардієвич Т.В., посвідчення №147 від 05.10.05;

за участю представників:

позивача: Буртова К.Д, довіреність №15 від 01.11.06, юрист;

позивача: Марченко О.А., довіреність №12 від 01.11.06, юрист;

відповідача: Коваль В.В., довіреність №9112/10/08-10/1-15 від 28.03.07, начальник відділу.

відповідача: Роденко Т.С., довіреність №908/10/08-09-15 від 17.01.07, головний державний податковий ревізор-інспектор.

відповідача: Твердоступ І.І., довіреність №31816/10/08-09-15 від 14.12.06, заступник начальник інспекції,

відповідача: Скрипник О.Б., довіреність №31840/10/08-09-15 від 14.12.06, начальник відділу;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 6 лютого 2007 р. у справі №А27/361;

за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровьскгаз”, місто Дніпропетровськ;

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську;

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, відкрите акціонерне товариство “Дніпропетровськгаз”, звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000168823/3/26969 від 3 листопада 2006 року, про визначення податкового зобов’язання позивачу з податку на прибуток на загальну суму 7734262,5 гривень, в тому числі 3839128,33 гривень основний платіж та 3895134,17 гривень штрафні санкції, прийнятого відповідачем Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську.

Позовні вимоги мотивовані тим, що основні фонди по Верхньодніпровському УЕГГ та по Широківському УЕГГ, прийняті на баланс підприємства до 1 липня 1997 року і підлягають амортизації, незалежно від того чи були вони прийняті на оплатній чи безоплатній основі.

При нарахуванні амортизації на основні засоби, одержані безоплатно за рішеннями місцевих органів влади Апостолівським УЕГГ і Марганецьким УЕГГ позивач керувався підпунктом 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” відповідно до якого не включаються до складу валового доходу вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень.

Основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за балансовою вартістю.

Позивач вважає відсутність порушення в діяльності підприємства підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, так як судом були затверджені мирові угоди по безнадійним заборгованостям та надано відстрочення виконання рішення з визначенням нових строків сплати.

Свою правомірність позивач по кожному спірному порушенню підтверджує податковими роз’ясненнями ДПА України.

Крім того, позивач вважає незаконним нарахування відповідачем штрафних санкцій, так як ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2004 року, 7 липня 2004 року, 7 липня 2004 року, були порушені провадження у справах №Б29/58/04, №Б29/120/04, №Б24/235/05 про банкрутство позивача з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду у справі №А27/361 від 6 лютого 2007 року (суддя Татарчук В.О.) позовні вимоги задоволені повністю.

Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з того, що відповідно до пункту 22.8 статті 22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є правомірним твердження підприємства про те, що всі основні фонди, прийняті на баланс підприємства до 1 липня 1997 року підлягають амортизації, незалежно від того чи були вони прийняті на платній чи безоплатній основі.

Стосовно висновку податкового органу про завищення позивачем амортизаційних відрахувань по основним засобам по Апостолівскому УЕГГ і по Марганецькому УЕГГ, то він є неправомірним тому, що відповідно до підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валового доходу вартість основних фондів безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об’єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень.

Основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за балансовою вартістю.

Господарський суд визначив, що підприємство позивача є спеціалізованим експлуатуючим підприємством і з урахуванням наведеної норми приймало на баланс основні фонди за балансовою вартістю.

Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2004 року у справі №20/166 та від 29 вересня 2004 року у справі №39/148 затверджено мирові угоди, якими визначені нові строки погашення позивачем зазначеної заборгованості.

Тому, господарський суд вважає правомірним здійснення позивачем збільшення валових доходів з урахуванням строків, визначених мировими угодами, які були затверджені судом.

Вказані дії позивача відповідають вимогам підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Стосовно нарахування відповідачем штрафних санкцій то господарський суд вважає, що відповідно до частини 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлюється лише проміжок часу (протягом дії мораторію) впродовж якого не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) без огляду на види невиконання податкових зобов’язань.

Відповідач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що вона винесена з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні постанови неповно з’ясував усі обставини справи, тому неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на те, що господарським судом не взято до уваги той факт, що документи, які б підтверджували факт введення в експлуатацію до 1 липня 1997 року безоплатно отриманих основних фондів не надавалися.

Відповідно до пункту 22.8 статті 22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” стосуються основних фондів, які саме введені в експлуатацію до набрання чинності цим Законом.

Так в акті перевірки Верхньодніпровського УЕГГ визначені лише акти прийому-передачі основних фондів, а не акти вводу в експлуатацію.

Враховуюче вищевикладене, оскільки згідно з підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 вищевказаного Закону, амортизації підлягають не основні фонди, а витрати на їх придбання, виготовлення або поліпшення, при цьому при безоплатному отриманні основних фондів платник податку - одержувач не несе зазначених витрат, такий платник не має права на амортизацію вартості безоплатно отриманих основних фондів по рішенню місцевих органів виконавчої влади.

Стосовно висновку завищення позивачем амортизаційних відрахувань по основним засобам по Апостолівскому УЕГГ і по Марганецькому УЕГГ то відповідач вважає, що оскільки відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених підпунктом 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 вищевказаного Закону, приймаються на баланс за балансовою вартістю, але, підстави та порядок для нарахування амортизації у бухгалтерському обліку відрізняються від підстав та порядку нарахування у податковому обліку.

Відповідач вважає порушення господарським судом полягає в ігноруванні факту безоплатного отримання позивачем основних фондів, що не дає підстав для амортизації таких фондів.

Стосовно збільшення валового доходу на підставі затверджених мирових угод по безнадійним заборгованостям відстрочення виконання рішення з визначенням нових строків сплати.

То відповідач вважає, що посилання господарського суду на висновки листів ДПА України щодо зміни термінів збільшення валового доходу дебітора (боржника) у разі укладання мирової угоди з кредитором стосується лише того дебітора, який уклав мирову угоду до 30-го календарного дня від дня прийняття рішення суду про витання (стягнення) заборгованості, тобто, до моменту збільшення валового доходу.

Відповідно до абзацу “г” підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове роз’яснення не має сили нормативно-правового акта.

Норми абзаца “б” підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” превалюють над будь-якими податковими роз’ясненнями.

Стосовно нарахування відповідачем штрафних санкцій, то відповідач вважає, що податкові зобов’язання з податку на прибуток та штрафні санкції виникли у позивача відповідно до вищезазначених податкових повідомлень-рішень раніше ніж провадження у справі про банкрутство підприємства позивача.

Тобто, податкові зобов’язання виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, протягом дії мораторію на зобов’язання, що виникли до дня його введення не нараховується пеня, не застосовуються інші фінансові санкції відповідно до пункту 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Тобто, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

На апеляційну скаргу позивач надав заперечення, в якому посилається на те, що висновки, викладенні в апеляційній скарзі безпідставні і не обгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін та прокурора, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що господарський суд обгрунтовано та без порушення норм матеріального права дійшов висновку про неправомірність твердження відповідача щодо завищення позивачем сум амортизаційних відрахувань по Верхньодніпровському УЕГГ та по Широківському УЕГГ, у зв’язку з нарахуванням такої амортизації на безоплатно одержані основні засоби без рішень місцевих органів.

Відповідно до пункту 22.8 статті 22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, балансова вартість основних фондів, які згідно зі статтею 8 цього Закону підпадають під визначення груп 1, 2 та 3, введених в експлуатацію до набрання чинності цим Законом 1 липня 1997 року, визначається на рівні їх залишкової вартості за станом на момент набрання чинності цим Законом з включенням їх до відповідної групи основних фондів з метою подальшої амортизації.

З урахуванням наведеної норми є правомірним твердження підприємства про те, що всі основні фонди, прийняті на баланс підприємства до 1 липня 1997 року підлягають амортизації, незалежно від того чи були вони прийняті на платній чи безоплатній основі.

Оскільки, у Верхньодніпровському УЕГГ всі основні фонди були прийняті на баланс підприємства до 1 липня 1997 pоку, що підтверджує акт позапланової перевірки Верхньодніпровською ОДПІ, то вони підлягають амортизації у загальному порядку.

З урахуванням прийняття позивачем на баланс вказаних основних фондів до 1 липня 1997 року такі основні фонди підлягають амортизації у загальному порядку.

Суд також вірно дійшов висновку про неправомірність висновків відповідача щодо завищення відповідачем амортизаційних відрахувань по Широківському УЕГГ.

Так, Криворізькою МДПІ в акті позапланової перевірки №000880 230-24607988 від 29.06.06 р. в порушення норм законодавства було встановлено завищення загальної суми амортизаційних відрахувань, але при цьому не визначені окремо суми завищення таких відрахувань стосовно основних фондів прийнятих на баланс до та після 1 липня 1997 року.

З матеріалів справи вбачається, що частково газопроводи були прийняті підприємством, згідно Рішень та Актів Широківської селищною ради народних депутатів та Інгулецької міської Ради народних депутатів. Але рішення та акти підприємством не збереглись, оскільки строк зберігання документів, що не є документами сурової звітності вже минув.

Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача актів введення в експлуатацію основних фондів до 1 липня 1997 року, то господарським судом правомірно не було взяті такі до уваги доводи відповідача.

Газопроводи, що були передані позивачу від селищних громад та за рішенням місцевих органів влади вже перебували в експлуатації до їх передачі, тобто не підлягали введенню в експлуатацію повторно.

Газопроводи вводяться в експлуатацію актами державної комісії, після чого тільки можуть бути передані на баланс підприємства.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що господарський суд правомірно дійшов висновку про неправильність висновку відповідача щодо завищення позивачем амортизаційних відрахувань по основним засобам по Апостольському УЕГГ та по Марганецькому УЕГГ щодо відсутності у позивача рішень про приймання газопроводів на баланс Апостолівським УЕГГ.

Позивачем до матеріалів справи надані копії всіх рішень органів влади на передачу газопроводів на баланс УЕГГ.

Відповідно до підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не включаються до складу валового доходу вартість основних фондів безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об’єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень.

Основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за балансовою вартістю.

Підприємство позивача ВАТ “Дніпропетровськгаз” є спеціалізованим експлуатуючим підприємством і з урахуванням наведеної норми приймало на баланс основні фонди за балансовою вартістю.

Тобто, для розрахунку амортизації безоплатно отриманих основних фондів відповідно до положень підпунктів 8.3.1, 8.3.2, пункту 8.3, статті 8 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”, застосовується балансова вартість за якою такі фонди були прийняті на баланс підприємства.

Враховуючи викладене, позивачем цілком правомірно нараховувались суми амортизаційних відрахувань по основним фондам, отриманим Апостолівским УЕГГ і Марганецьким УЕГГ за рішеннями місцевих органів влади.

Про викладене йдеться також і у роз’ясненні №2124/6/15-3416 ДПА України від 14 березня 2005 року.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відсутність в діяльності позивача порушень підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” при відображенні в податковому обліку заборгованості підприємства за рішеннями суду у справах №20/166, №39/148, №39/162.

Позивачем було здійснено збільшення валових доходів з урахуванням строків, визначених мировими угодами, які були затверджені судом.

Такі дії ВАТ "Дніпропетровськгаз" цілком відповідають вимогам вищевказаної норми Закону.

Відповідно до статей 1, 37 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мирова угода, яка набирає чинності з дня її затвердження господарським судом, є домовленість між боржником та кредитором про відстрочку, або розстрочку платежів або припинення зобов’язання за угодою сторін.

При укладанні мирової угоди, якою передбачено розстрочення платежу, для сторін договору встановлюються нові права та зобов’язання, які відмінні від попереднього договору, а для заборгованості встановлюються нові строки сплати.

Тобто, фактично між сторонами укладається нова двостороння угода, якою вони визначають нові строки сплати, а у дебітора фактично зникає обов’язок по сплаті грошових коштів на день прийняття рішення.

Правомірність дій позивача підтверджується і податковими роз’ясненнями ДПА України №10437/6/15-1116 від 18 листопада 2004 року і №6570/6/15-0316 від 15 червня 2006 року.

Так, у вказаних роз’ясненнях зазначено, що при укладанні мирової угоди, якою передбачено розстрочення платежу, для сторін договору встановлюються нові права та обов’язки, які відмінні від попереднього договору, а для заборгованості встановлюються нові строки сплати.

Таким чином, на 30-й календарний день від дати набрання законної сили судовим рішенням у дебітора, що уклав мирову угоду з кредитором, відсутня сума непогашеної заборгованості, оскільки визначені нові строки сплати, передбачені мировою угодою.

У разі непогашення заборгованості у терміни, визначені мировою угодою, валовий доход дебітора (боржника) збільшується у відповідній сумі за датою нових термінів погашення заборгованості.

На вищезазначених підставах судом також визначено правомірним порядок відображення позивачем валового доходу на суму заборгованості перед ДК “Укртрансгаз”.

Господарським судом Дніпропетровської області 5 вересня 2005 року прийнято рішення у справі №39/162, яким з ВАТ “Дніпропетровськгаз” стягнуто на користь ДК “Укртрансгаз” суму заборгованості з відстроченням його виконання до 5 березня 2006 року.

Відповідно до роз’яснення №02-5/333 Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України”, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення суду на новий строк, який визначається господарським судом.

Таким чином, враховуючи відстрочку виконання рішення, у позивача фактично змінились строки по зобов’язанню збільшити свої валові доходи.

Тобто, позивач був зобов’язаний збільшити валові доходи протягом 30 календарних днів після закінчення строку відстрочки 5 березня 2006 pоку.

Фактично на 30-й календарний день від прийняття судового рішення у позивача, якому господарським судом відстрочено погашення заборгованості перед кредитором, відсутня сума непогашеної заборгованості, оскільки діють нові строки оплати, затверджені судовим рішенням.

Судова колегія вважає спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним в частині нарахування штрафних санкцій з огляду на те, що 14 жовтня 2005 року господарським судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі №Б24/235/05 про банкрутство підприємства позивача з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Твердження Відповідача, що податкові зобов’язання у позивача виникли після введення в силу мораторію, не відповідають обставинам справи, оскільки всі порушення виявлені в акті перевірки №116-08-03/3-03340920/ДСК від 7 квітня 2006 року були скоєні до 14 жовтня 2005 pоку, що підтверджує також факт перевіряємого періоду з 1 липня 2003 року по 31 грудня 2005 року.

Тобто, виявлені в акті податкові зобов’язання виникли до введення мораторію.

Само по собі податкове повідомлення не встановлює обов’язок по сплаті податку, а лише повідомляє платника податку про вже існуючий обов’язок.

Обов’язок по сплаті податку виникає з настанням строку сплати відповідного податку, відповідно до діючого законодавства.

Виходячи з вищенаведеного, датою виникнення податкових зобов’язань є дата визначена за правилами статей 11, 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, та припадає на період до ведення мораторію.

Крім того, господарський суд правильно визначив, що не можна стверджувати, що вказане обмеження стосується лише застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань.

В наведеному положенні частини 4 статті 12 вказаного Закону встановлюється лише проміжок часу (протягом дії мораторію) впродовж якого не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) без огляду на види невиконання податкових зобов’язань.

Крім того, відповідно до абзацу “д” підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення (за відсутності податкових роз’я-снень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз’яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз’яснення чи узагальнююче податкове роз’яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз’яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз’яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 6 лютого 2007 року у справі №А27/361 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий І.Л. Кузнецова

Судді: В.В. Швець

Л.О. Чимбар