Decision № 70054066, 06.11.2017, Shevchenkivskyi District Court of Lviv City

Справа № 466/5118/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«02» листопада 2017 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого – судді Донченко Ю.В.

при секретарі - Шпак Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення без надання іншого житлового приміщення,-

в с т а н о в и в :

Позивач відділ КЕВ м. Львова звернувся до суду з позовом, в якому, просить виселити відповідачів з кімнат № 126 та № 128 у гуртожитку за адресою м. Львів, вул. Клепарівська, 39 а. у м. Львові, без надання іншого житлового приміщення. В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що в 1997 році відповідачу ОСОБА_1 на підставі листа голови житлової комісії Штабу Прикарпатського військового округу від 09.04.1997 року за вих. 55/234 за рішенням директора за рішенням директора гуртожитку Штабу Прикарпатського військового округу на склад сім'ї чотири особи надано можливість тимчасового проживання у гуртожитку, що належить до житлового фонду Міністерства оборони України та знаходиться по вул. Клепарівській, 39 а у м. Львові. Відповідачі проживають у даному гуртожитку по даний час. Таке проживання вважають безпідставним, оскільки відповідачі на даний час не перебувають у будь-яких трудових відносинах з Міністерством оборони України, не мають будь яких законних підставі для вселення та проживання, тобто ордера. Добровільно виселитись із заманих приміщень відповідачі не бажають, тому змушені звернутись до суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності та зазначив, що позов підтримує повністю, просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні відносно задоволення позову заперечував, посилаючись на письмові заперечення долучені до матеріалів справи.

Інші відповідачі в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, їх інтереси у судововому засіданн, згідно доручення представляв відповідач ОСОБА_1

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та зясувавши її дійсні обставини, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 1997 році відповідачу ОСОБА_1 на підставі листа голови житлової комісії Штабу Прикарпатського військового округу від 09.04.1997 року за вих. 55/234 за рішенням директора за рішенням директора гуртожитку Штабу Прикарпатського військового округу на склад сім'ї чотири особи надано можливість тимчасового проживання у гуртожитку, що належить до житлового фонду Міністерства оборони України та знаходиться по вул. Клепарівській, 39 а у м. Львові.

На той час, як було встановлено судом, та не заперечував сам відповідач ОСОБА_1 він перебував у трудових відносинах з Міністерством оборони України.

Згідно довідки від 29.07.2016 року № 641 виданої КЕВ м. Львова відповідачі зареєстровані у гуртожитку по вул. Клепарівській, 39а у кімнатах № 126 та № 128, однак правові підстави на яких останні зареєстровані в даному гуртожитку, у довідці відсутні.

В судовому засіданні встановлено та не оспорювалось сторонами, що гуртожиток на вул. Клепарівській, 39а належить до житлового фонду Міністерства оборони України.

Зі змісту ст. ст. 127, 128, 129 Житлового кодексу України, п.п. 9, 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР 03 червня 1986 року за №208, випливає, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

У матеріалах справи відсутні дані про прийняття компетентними органами, передбаченими наведеними вище нормами матеріального права, спільного рішення про надання відповідачам житла у гуртожитку. До того ж, сторони не заперечують цього факту.

Згідно зі ст.61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем і наймачем, на ім'я якого видано ордер.

Судом встановлено, що договір найму на спірну кімнату у відповідачів відсутній, також відсутній ордер, крім того у довідці № 55/234 від 09.04.1997 р. , на підставі якої відповідачі були вселені до спірного житла, чітко зазначалось, що житло їм виділено для тимчасового мешкання..

Отже, вселення відповідачів до гуртожитку без прийняття рішення і спеціального ордеру, хоч і на підставі погодження із командуванням Штабу прикарпатського військового округу, не породжує у них правових гарантій на користування житлом у гуртожитку, як це передбачено Житловим кодексом України для осіб, які на відповідній правовій підставі займають таке житло і Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

А відтак, враховуючи, що на даний час відповідачі не перебувають у трудових відносинах із Міністерством оборони України, проживання останніх у гуртожиток суперечить чинному законодавстві та встановленому нормами матеріального права порядку.

Згідно із ст.109 Житлового кодексу України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення, що передбачено ст.116 Житлового кодексу України.

Відповідно до ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Враховуючи зазначені положення, а також відсутність ордера на вселення відповідачів у спірні кімнати № 126 та № 128 по вулиці Клепарівській, 39а у м.Львові, суд приходить до висновку, що останні займають спірну квартиру без законних підстав, а тому підлягають виселенню .

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. А відтак, з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача 1600грн. судового збору сплаченого при зверненні з даним позовом до суду.

На підставі ст.ст.127, 128, 129, 109, 116 Житлового кодексу України, п.п. 9, 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР 03 червня 1986 року за №208, та керуючись ст.ст.10, 60, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кімнат № 126 та № 128 у гуртожитку за адресою м. Львів, вул.. Клепарівська, 39а.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова 1600 грн. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний термін з дня проголошення рішення.