Decision № 69979487, 25.10.2017, Dnipropetrovsk Regional Court of Appeal (Dnipro)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5200/17 Справа № 201/11494/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 11 грудня 2006 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 258/09-6, відповідно до якого відповідач отримала грошові кошти в розмірі 17 983 доларів США зі сплатою процентів в розмірі 11,5 відсотків річних, зі строком дії по 10 грудня 2013 року включно.

В забезпечення виконання кредитних зобовязань позичальника, 11 грудня 2006 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 258/09-6.

Оскільки відповідачі зобовязання не виконують, у звязку з чим станом на 26 травня 2015 заборгованість відповідачів за кредитним договором становить 535651,85 грн., яку й просили стягнути на користь Банку

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено та ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 258/09-6 від 11 грудня 2006 року в розмірі 535651 грн. 85 коп. та судовий збір по 1827 грн. з кожного (а.с. 38).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_5 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в цій частині позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 11 грудня 2006 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 258/09-6, відповідно до якого ОСОБА_4 отримала грошові кошти в розмірі 17983 доларів США зі сплатою процентів в розмірі 11,5 % річних, зі строком дії по 10 грудня 2013 року включно.

У забезпечення виконання кредитних зобовязань позичальника, 11 грудня 2006 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 258/09-6, згідно якого поручитель поручився за виконання всіх зобовязань боржника перед Банком.

У звязку з невиконанням ОСОБА_4 зобовязань за кредитним договором станом на 26 травня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 535 651,85 грн., яка складається із: суми заборгованості за кредитом в розмірі 255 473,16 грн.; суми заборгованості по сплаті відсотків 145 581,82 грн.; суми пені за прострочення сплати кредиту 4 149,02 грн. та суми пені за прострочення сплати відсотків 2 219,81 грн.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_4 сплачувала кредит не своєчасно, а з червня 2007 року взагалі припинила свої зобовязання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідивши обставини справи обгрунтовано прийшов до висновку про стягнення вказаної вище заборгованості з ОСОБА_4 на користь Банку.

Що стосується рішення суду про стягнення заборгованості з поручителя, колегія суддів приходить до наступного.

Так, як зазначалося вище 11 грудня 2006 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 258/09-6, згідно якого поручитель поручився за виконання всіх зобовязань боржника перед Банком.

У відповідності до ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-КИ №619569 виданого 05 лютого 2015 року ОСОБА_5 помер 03 лютого 2015 року (а.с.55).

А згідно ст. 608 ЦК України зобовязання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно повязаним з його особою і у звязку з цим не може бити виконане іншою особою.

Крім того, відповідно до розяснень, викладених у п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі смерті поручителя, враховуючи положення статті 607, частини першої статті 608 ЦК, а також сутності поруки як особистого зобовязання відповідати за належне виконання основного зобовязання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором.

Відтак порука є персоніфікованим зобовязанням особи, що є нерозривно повязаним з особою поручителя, а тому порука є припиненю у звязку зі смерті поручителя.

У звязку з чим рішення суду про задоволення позову до поручителя ОСОБА_5 є необгрунтованим, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги в повному обсязі з ухваленням нового рішення про відмову в задоволелнні позовних вимог до ОСОБА_5

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 рокув частині задоволення позову публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в цій частинівідмовити.

В іншій частині заочне рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

ОСОБА_6