Decision № 69887069, 24.10.2017, Kharkiv Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/5555/17 Головуючий 1 інст. – Шмадченко С.І.

Справа № 640/2638/16-ц Доповідач – Бурлака І.В.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24» жовтня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 березня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біолан» до ОСОБА_1, третя особа: Восьма Харківська державна нотаріальна контора про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Біолан» звернувся до суду з зазначеним та у подальшому уточненим позовом до ОСОБА_1. В обґрунтування свого позову посилався на те, що 30 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біолан» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір поставки № 300101. Предметом договору є повнораціонний комбікорм, який використовується у тваринництві, птахівництві, рибоводстві та інше.

Зазначив, що факт отримання поставленого товару відповідачем підтверджується видатковими накладними: № 22 від 30.01.2015 року, № 34 від 16.02.2015 року, № 44 від 02.03.2015 року, № 54 від 17.03.2015 року, № 65 від 01.04.2015 року, № 71 від 15.04.2015 року, № 77 від 29.08.2015 року, № 86 від 14.05.2015 року, № 94 від 29.05.2015 року та специфікаціями: № 1 від 30.01.2015 року, № 2 від 16.02.2015 року, № 3 від 02.03.2015 року, № 4 від 17.03.2015 року, № 5 від 01.04.2015 року, № 6 від 15.04.2015 року, № 7 від 29.04.2015 року, № 8 від 14.05.2015 року, № 9 від 29.05.2015 року.

Вказав, що під час здійснення даної господарської операції сторонами було визначено строк проведення розрахунків, а саме кожного першого числа наступного календарного місяця та встановлено ліміт поточної заборгованості у розмірі 100000,00 грн.

За термін господарської діяльності підприємство відвантажило товару на загальну суму 1125274,80 грн., ОСОБА_2 сплатив кошти за товар у розмірі 680356,00 грн., таким чином поточна заборгованість складає 444918,80 грн.

02 вересня 2015 року ОСОБА_2 помер.

Вказав, що 29 жовтня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Біолан» направив претензію кредитора до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори.

Зазначив, що дружина померлого, ОСОБА_1, без повідомлення кредитора позбулась частини спадкового рухомого майна, а саме племінного стада гусей та качок в кількості ніж 5000 голів, орієнтованою вартістю 1000000,00 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біолан» суму заборгованості в розмірі 444918,80 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 березня 2016 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біолан» - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біолан» заборгованість за договором поставки № 300101 від 30 січня 2015 року у сумі 444918,80 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 6673,78 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі; судові витрати стягнути з позивача.

При цьому посилалася на неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що вона, як єдиний спадкоємець після смерті свого чоловіка у встановленому законом порядку подала заяву про прийняття спадщини, але на сьогоднішній день свідоцтво про право на спадщину їй не видано, оскільки не зібрані належні документи, які підтверджують наявність спадкової маси; що не визначивши вартість спадкового майна та відповідно не встановивши частку у спадщині, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про задоволення позовних вимог; що визнаючи позов, суд мав пересвідчитись, що дане визнання не порушує норми чинного законодавства.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду – змінити.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що суму в розмірі 444918,80 грн. стягнуто в межах спадкового майна, який встановлено судом першої інстанції.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_2, який помер 02 вересня 2015 року. За час життя він з Товариством з обмеженою відповідальністю «Біолан» уклав договір поставки № 300101 на суму 1125274,80 грн., з якої ОСОБА_2 сплатив 680356,00 грн., поточна заборгованість склала 444918,80 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_3 залишив наступне спадкове майно, а саме транспортні засоби: Фольцваген Транспортер, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, Фольцваген Транспортер, 1995 року випуску номерний знак НОМЕР_2 з причепом, 1985 року випуску, 9789ХЦ, які вже реалізовано виконавчою службою за 27300,00 грн. і виручену від реалізації грошову суму передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Біолан» в рахунок відшкодування боргу з відрахуванням виконавчого збору.

В суді апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Біолан» підтвердив, що дійсно товариство отримало ці кошти.

Іншого спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції їх не надано.

Стягуючи з ОСОБА_1 як спадкоємця суму в розмірі 444918, 80 грн., суд першої інстанції, вийшовши за межі спадкового майна, не перевірив, яке спадкове майно залишилося після смерті ОСОБА_2 та яка його вартість, тому дійшов помилкового висновку щодо задоволення позову в повному обсязі.

Оскільки рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, воно підлягає зміні, а апеляційна скарга – частковому задоволенню.

Питання щодо стягнення судового збору вирішено відповідно до частин 1, 5 статті 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» із змінами та доповненнями і підлягає зменшенню з 6673,78 грн. до 273, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2.ст.314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 березня 2016 року – змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біолан» заборгованості за договором поставки № 300101 від 30 січня 2015 року з 444918,80 грн. до 27300,00 грн. в межах спадкового майна та судового збору з 6673,78 грн. до 273, 00 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії