№ 69865812, 30.10.2017, Prymorskyi District Court of Odesa City

30.10.2017

Справа №522/19500/16-к

1-кс/522/20818/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Осіік Д.В., при секретарі Гулям У.Х., за участю слідчого Мамощук О.М., розглянувши клопотання слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_1, узгодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2, про арешт майна, по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016160000000134 від 28.09.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_1, узгодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2, по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016160000000134 від 28.09.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, про арешт майна, яке було 28.10.2017 року вилучено у службових осіб ТОВ «СП Рисоіл Термінал» (код ЄДРПОУ 31786337).

Слідчий у судовому засіданні підтримала клопотання у повному обсязі та наполягала на його задоволенні.

Розглянувши клопотання слідчого, заслухавши думку слідчого, вивчивши надані матеріали кримінального провадження за №32016160000000134, вважаю необхідним у задоволенні клопотання слідчого необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно до ч.ч. 1, 4 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Згідно ч. 1 ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейськая конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950), учасником яких є Україна.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчуджуване право людини. Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини субєктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права.

Так, слідчим суддею у судовому засіданні встановлено, що після проведення вилучення вказаного вище мана жодна особа не повідомлена про підозру у скоєнні кримінального правопорушення.

Враховуючи вище викладене, своєму клопотанні слідчий не достатньо обґрунтовує наявність підстав для накладання арешту на майно, яке 28.10.2017 року було вилучено у службових осіб ТОВ «СП Рисоіл Термінал» (код ЄДРПОУ 31786337)., в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016160000000134 від 28.09.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у звязку з чим у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170 174 КПК Країни, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_1, узгодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2, про арешт майна, по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016160000000134 від 28.09.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом пяти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: Д.В. Осіік