№ 69856437, 03.10.2017, Kyiv Commercial Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р. Справа№ 4/041-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від позивача: Кононенко Д.А., дов. № 173 від 18.07.2017р.

від відповідача - 1: не з'явились

від відповідача - 2: не з'явились

від ВДВС: Ляш Ю.П., дов. № 536/20.3-03 від 04.07.2017р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Родовід банк"

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 03.07.2017 року

у справі № 4/041-10 (суддя Щоткін О.В.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід банк"

до 1. Приватного сільськогосподарського підприємства

"Фастівецьке"

2. Компанія "Ранокіо Лімітед" в особі Зеленкова Ігоря

Анатолійовича

про стягнення 16040793,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні наказу Господарського суду Київської області від 16.12.2011.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2017 року у справі № 4/041-10 відмовлено в задоволенні скарги.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Родовід банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 03.07.2017 року у справі № 4/041-10 та постановити нову, якою задовольнити скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Ткаченко Б.О., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 р. у справі № 4/041-10 колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., судді Ткаченко Б.О., Зеленін В.О. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.09.2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 р. у справі № 4/041-10 продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представники ВДВС в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників апелянта та ВДВС, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.08.2010, зміненим постановою Київського апеляційного господарського суду 10.11.2011, позовні вимоги ПАТ "Родовід Банк" задоволено повністю та стягнуто солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства "Фастівецьке" та Компанії "Ранокіо Лімітед" заборгованість за кредитом в розмірі 14 000 000,00 грн., 3 527 616 (три мільйони п'ятсот двадцять сім тисяч шістсот шістнадцять) грн. 40 коп. заборгованості за процентами, 1 562 254 (один мільйон п'ятсот шістдесят дві тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн..66 коп. пені, в тому числі шляхом звернення стягнення на майно Компанії "Ранокіо Лімітед"переданого в іпотеку АТ "РОДОВІД БАНК": згідно з Договором Іпотеки №79.1/52-3.1-07 від 12 грудня 2007 року, який було посвідчено 20 грудня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В. та зареєстровано в реєстрі №2927, а саме: квартири загальною 272,40 кв.м., житловою площею 172,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- згідно з Договором Іпотеки №79.1/52-3.2-07 від 22 січня 2008 року, який було посвідчено 22 січня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В. та зареєстровано в реєстрі №233, а саме: квартири загальною площею 264,70 кв.м., житловою площею 159,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

- згідно з Договором Іпотеки №79.1/52-3.3-07 від 22 січня 2008 року, який було посвідчено 22 січня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В, та зареєстровано в реєстрі №235, шляхом продажу предмету іпотеки: квартири загальною площею 127,60 кв.м., житловою площею 87,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м, Київ, АДРЕСА_3;

- згідно з Договором іпотеки №79.1/52-3.4-07 від 22 січня 2008 року, який було посвідчено 22 січня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В. та зареєстровано в реєстрі №237, шляхом продажу предмету іпотеки: квартири загальною площею 264,20 кв.м., житловою площею 173,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- згідно з Договором Іпотеки №79.1/52-3.5-07 від 22 січня 2008 року, який було посвідчено 22 січня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В. та зареєстровано в реєстрі №239, шляхом продажу предмету іпотеки: квартири загальною площею 133,80 кв.м., житловою площею 81,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5;

- згідно з Договором Іпотеки №79.1/52-3.6-07 від 22 січня 2008 року, який було посвідчено 22 січня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В. та зареєстровано в реєстрі №241, шляхом продажу предмету іпотеки: квартири загальною площею 129,90 кв.м., житловою площею 80,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6. Реалізувати предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

16.12.2011 видано відповідні накази.

ПАТ "Родовід Банк" звернулося до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження, за якою було відкрито виконавче провадження № 31314134 з примусового виконання зазначених наказів Господарського суду Київської області.

30.03.2017 року ПАТ "Родовід Банк" отримало постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20.03.2017 року ВП №31314134, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєвим Олександром Вячеславовичем. Підставою вказано п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" - встановлено, що у боржника відсутнє майно та кошти, на які можливо звернути стягнення.

Враховуючи викладене, ПАТ "Родовід Банк", як стягувач у виконавчому провадженні, вважає, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєвим О.В. по виконавчому провадженні № 31314134 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з порушенням норм матеріального права, та має бути скасована з підстав порушення вимог ст.ст. 10, 18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме - не здійснення всіх необхідних дій, передбачених згаданим законом.

Відмовляючи у задоволенні скарги місцевий господарський суд зазначив, що викладені в скарзі обставини є необґрунтованими, недоведеними та не підтвердженими матеріалами справи, оскільки матеріали виконавчого провадження свідчать про вчинення всіх необхідних виконавчих дій для розшуку/виявлення та реалізації нерухомого майна, що обґрунтовано дає підстави вважати, що державним виконавцем дотримані всі вимоги, визначені ст.ст. 10, 18 ЗУ "Про виконавче провадження".

Однак, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст.115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 ст. 18 зазначеного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

Відповідно до ч. 8 ст. 48 зазначеного Закону виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Однак, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надано доказів вжиття державним виконавцем всіх передбачених законом дій для примусового виконання рішення суду, що свідчить про передчасність винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Так, відповідно до ст. 74 зазначеного Закону, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 статті 121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

У пункті 1 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що при розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 04.11.50; ратифікована Законом України від 17.07.97 N 475/97-ВР) (далі - Конвенція), Закону України "Про державну виконавчу службу", Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, іншого законодавства, яким врегульовано ці питання.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР із змінами і доповненнями ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року, Перший Протокол, протоколи №4 і №7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року та Протоколи №2 і №11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі із застереженнями.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (див. рішення у справі "Трихліб проти України", заява N 58312/00, пп. 25 - 32, від 20 вересня 2005 року, у справі "Іммобіліаре Саффі проти Італії", заява N 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п. 66).

В рішенні у справі "Анацький проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що з огляду на невиконання рішення з грудня 2002 року, приблизно два роки та одинадцять місяців, та неспроможність здійснити необхідні заходи для виконання рішення на користь заявника державні органи позбавили п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу N 1 їх практичного змісту. Таким чином, у цій справі п. 1 статті 6 Конвенції та стаття 1 Протоколу N1 були порушені. ("Анацький проти України", N 10558/03, пп. 22 - 23, рішення від 13 грудня 2005 року).

Отже, внаслідок тривалого невиконання рішення господарського суду міста Києва у справі №4/041-10 органами державної виконавчої служби, порушені права позивача (стягувача у виконавчому провадженні) та вимоги ст.ст.129, 129-1 Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження", ст. 6 Конвенції, ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, що може призвести до завдання збитків державі

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Як зазначено у п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що скарга позивача щодо визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови про повернення виконавчого документу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 03.07.2017 року у справі №4/041-10 - скасуванню,

Згідно з частиною 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір у цій справи виник як наслідок неправомірних дій відповідача, колегія суддів покладає витрати за подання апеляційної скарги на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101- 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 03.07.2017 року у справі №4/041-10 скасувати.

3. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задовольнити.

4. Визнати неправомірними дії державного виконавця державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва Олександра Вячеславовича щодо винесення постанови по виконавчому провадженню №313141341 про повернення виконавчого документу стягувачеві від 20.03.2017 року.

5. Скасувати Постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва Олександра Вячеславовича від 20.03.2017 року по виконавчому провадженню №31314134 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

6. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (04136, місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 1-3, ідентифікаційний код 14349442) - 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

8. Матеріали справи № 4/041-104 повернути до Господарського суду Київської області.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко