Decision № 69856112, 25.10.2017, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2017 р.Справа № 922/2339/17

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Жельне С.Ч.

судді: Калініченко Н.В. , Ольшанченко В.І.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна" до Комунального підприємства "Харківводоканал" про спонукання до виконання мирової угоди та стягнення коштів у розмірі 622.974,94 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність №55 від 04.05.2017 р.;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність №7238 від 14.12.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківводоканал" в якому просить суд спонукати відповідача до виконання умов мирової угоди від 25.06.2015 р., затвердженої ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2015 р. по справі №922/2614/15 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 662.974,94 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 25 червня 2015 року у справі №922/2614/15 затверджено мирову угоду між Товариством з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна" та Комунальним підприємством "Харківводоканал", яка не була належним чином виконана відповідачем, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про спонукання до виконання мирової угоди та стягнення з відповідача заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14 липня 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/3313/17 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 31 липня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 вересня 2017 року справу №922/2339/17 призначено до колегіального розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.09.2017р., для розгляду справи № 922/2339/17 визначено персональний склад колегії суддів: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Калініченко Н.В., суддя Ольшанченко В.І.

Відповідно до п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 вересня 2017 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні 11 жовтня 2017 року колегією суддів оголошено перерву до 25 жовтня 2017 року.

Присутній у судовому засіданні 24 жовтня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві, та просить суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує та зазначив, що позивач не підтвердив належними доказами, що ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам закону до виконавчого документа, у зв'язку з цим позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому в їх задоволенні слід відмовити за безпідставністю.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, колегією суддів встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25 червня 2015 року у справі №922/2614/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна" до Комунального підприємства "Харківводоканал" про стягнення 945.913,52 грн. затверджено мирову угоду.

Відповідно до умов мирової угоди Відповідач зобов'язується сплатити суму основного боргу 565.694,75 грн. (заборгованість згідно актів виконаних робіт за листопада 2013 р.), інфляційні витрати 249.471,39 грн., нараховані за період з січня 2014 р. по березень 2015 р.; 3% річних 22.041,00 грн., нараховані за період з 02.01.2014 р. по 20.04.2015 р. Таким чином, оплаті підлягає загальна заборгованість 837.207,17 грн. протягом 1 року 6 місяців, починаючи з липня 2015 р. по грудень 2016 р. 25 числа кожного поточного місяця. Платіж у сумі 100.000,00 грн. здійснити у липні 2015 р., далі по 43.365,12 грн. кожного місяця, останній платіж в сумі 43.365,22 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25 червня 2015 року у справі №922/2614/15, якою затверджену Мирову угоду, набрала законної сили 25 червня 2015 року.

Як зазначено позивачем, на виконання умов Мирової угоди відповідачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна" було сплачено 230.095,66 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №9286 від 24 липня 2015 року на суму 50.000,00 грн., №9287 від 24 липня 2015 року на суму 50.000,00 грн., №10720 від 25 серпня 2015 року на суму 43.365,22 грн., №12336 від 25 вересня 2015 року на суму 43.365,22 грн. та №13870 від 26 жовтня 2015 року на суму 43.365,22 грн. (т. I, арк. с. 15-19).

Крім того, 31 грудня 2015 року на підставі Повідомлення про залік зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Променергобуд Україна" та КП "Харківводоканал", ТОВ "Променергобуд Україна" в рахунок погашення заборгованості за Договором №319-Д від 15.06.2010 р. були зараховані грошові кошти в розмірі 880,68 грн.

Залишок заборгованості Комунального підприємства "Харківводоканал" перед позивачем складає 606.230,80 грн. та судовий збір у сумі 16.744,14 грн.

У зв'язку із невиконанням умов мирової угоди позивачем було подано заяву про примусове виконання ухвали до Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

07 березня 2017 року головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. В даному повідомлені зазначено, що 25 червня 2016 року спливає строк пред'явлення виконавчого документа, що є підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач вважає, що право на примусове виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 24 червня 2015 року по справі №922/2614/15 може бути реалізовано в межах окремого позовного провадження шляхом зобов'язання відповідача виконати умови мирової угоди.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті, вона ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і повинна виконуватись добровільно. У протилежному разі мирова угода, затверджена (визнана) судом, може бути підставою для примусового виконання.

В пункті 3.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ.

Відтак необхідно дослідити чи є мирова угода, що затверджена ухвалою господарського суду Харківської області від 24 червня 2015 року у справі №922/2614/15 виконавчим документом у розумінні Закону України "Про виконавче провадження".

Слід зазначити, що на дату прийняття ухвали суду про затвердження мирової угоди від 24 червня 2015 року діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-XIV, тоді як на дату звернення стягувача до державної виконавчої служби 07 березня 2017 року вже набрав чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII.

Відповідно вимоги до виконавчого документа містяться у статті 4 Закону №1404-VIII (статті 18 Закону №606-XIV), перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню міститься у статті 3 Закону №1404-VIII (статті 17 Закону №606-XIV).

Так, як і в пункті 2 частини другої статті 17 попередньої редакції Закону України "Про виконавче провадження" так і у пункті 2 частини першої статті 3 такого Закону у новій редакції законодавець відносить ухвали та постанови судів до виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Отже, потрібно проаналізувати зміст ухвали про затвердження мирової угоди на дотримання її змісту вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" (статті 18 Закону у попередній редакції).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, імя, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, імя та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів звязку та адреси електронної пошти.

У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Так, ухвала Господарського суду Харківської області від 24 червня 2015 року по справі №922/2614/15 має всі відомості передбачені статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" і має статус виконавчого документу, зокрема, судове рішення містить назву, дату видачі документа, найменування суду, який видав документ (п.1 ч.1 ст.4); дату прийняття і номер справи (п.2 ч.1 ст.4); повне найменування стягувача та боржника, їх місцезнаходження (п.3 ч.1 ст.4); ідентифікаційній коди стягувача та боржника (п.4 ч.1 ст.4); дату набрання рішенням законної сили 24 червня 2015 року (п.6 ч.1 ст.4); строк пред'явлення рішення до виконання протягом року, до 25 червня 2016 року (п.7 ч.1 ст.4); резолютивна частина ухвали містить зміст затвердженої судом мирової угоди, суму боргу яка підлягає сплаті боржником, строки сплати. Крім того, в судовому рішенні зазначено, що дана ухвала відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.

Також, слід зазначити, що ухвала господарського суду Харківської області від 24 червня 2015 року відповідає вимогам п.5 ч.1 ст.4 Закону, а саме резолютивна частина судового рішення передбачає заходи примусового виконання рішення.

Так, відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

З резолютивної частині ухвали суду про затвердження мирової угоди від 24.06.2015 р. вбачається про обов'язок боржника - Комунального підприємства "Харківводоканал" сплатити на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна" (п. 2 мирової угоди).

Тобто, зазначена резолютивна частина рішення суду передбачає заходи примусового виконання рішення суду і носить зобов'язальний характер.

Отже, як встановлено вище, ухвала про затвердження мирової угоди від 24.06.2015 р. у справі №922/2614/15 повністю відповідає як вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII, так і вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-XIV.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач у зв'язку з невиконанням відповідачем умов мирової угоди, затвердженою ухвалою Господарського суду Харківської області від 24 червня 2015 року у справі №922/2614/15, мав право звернутись до органу державної виконавчої служби з метою примусового виконання вищевказаної ухвали суду до 25 червня 2016 року. Однак, як свідчать матеріали справи позивач скористався своїм правом лише у березні 2017 року.

Також, посилання позивача на положення Цивільного кодексу України в обґрунтування позову є помилковим, оскільки мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України. Зазначена правова позиція Вищого господарського суду України викладена в п.1 інформаційного листа від 09.04.2009р. №01-08/204 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)".

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, оскільки позивач не надав суду доказів того, що ухвала господарського суду Харківської області від 24 червня 2015 року у справі №922/2614/15 про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам закону до виконавчого документа, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про спонукання відповідача виконати умови мирової угоди позивачем шляхом стягнення коштів у розмірі 622.974,94 грн. не обґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю

Повне рішення складено 27.10.2017 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_4 ОСОБА_5

/справа №922/2339/17/