Court ruling № 69809833, 12.10.2017, Odesa Regional Court of Appeal

Номер провадження: 11-кп/785/1082/17

Номер справи місцевого суду: 521/10093/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кадегроб А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючий суддя Кадегроб А.І.,

судді: Котелевський Р.І., Прібилов В.М.,

секретар судового засідання Стоянова Л.І.,

за участю:

прокурора Нікітіна Ю.М.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

представників потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_6 та представника потерпілої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 03.08.2017 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016160470000739, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, повернутий прокурору для усунення недоліків, -

встановив:

03.07.2017 року до Малиновського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016160470000739, внесеному до ЄРДР 22.02.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03.08.2017 року вказаний обвинувальний акт був повернутий прокурору для усунення недоліків. Суд мотивував своє рішення невідповідністю обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України, а саме: в обвинувальному акті відсутні відомості щодо місця скоєння злочину, що унеможливило визначення підсудності для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

На дану ухвалу прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вважає ухвалу незаконною у зв'язку з допущеними судом істотними порушеннями вимог КПК України, просить її скасувати і винести нову ухвалу, якою призначити новий судовий розгляд у Малиновському районному суді м. Одеси.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги прокурор зазначає, що в обвинувальному акті місцем вчинення злочину вказано складські приміщення ПММ ТОВ «Інтерім Сервіс», хоча адреса місцезнаходження цих складів не деталізована. Стороною захисту в підготовчому судовому засіданні було надано довіреність, в якій зазначалося місцезнаходження даного підприємства, що давало можливість суду визначитися з підсудністю, а зазначені в ухвалі недоліки є надуманими та не відповідають дійсності.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати та призначити новий судовий розгляд вказаного обвинувального акту у суді першої інстанції в іншому складі суду зі стадії підготовчого судового засідання.

Свої вимоги про скасування ухвали представник ОСОБА_5 обґрунтував тим, що суд повернув обвинувальний акт прокурору за відсутності для цього правових підстав, оскільки в обвинувальному акті місцем вчинення злочину складські приміщення ПММ ТОВ «Інтерім Сервіс», яким присвоєно конкретні адреси, власником яких є Міжнародний аеропорт ОСОБА_4 і знаходяться вони на території Аеропорту в м. Одесі у Малиновському районі, а ТОВ «Інтерім Сервіс» є орендарем вказаних приміщень.

Крім того, апелянт звертає увагу, що під час підготовчого судового засідання судом не вирішувалося питання підсудності вказаного кримінального провадження, а КПК України не передбачає повернення обвинувального акту прокурору з підстав не підсудності кримінального провадження та вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляційних скарг і просив їх задовольнити; представника потерпілої, який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та апеляції прокурора, просив їх задовольнити; обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг; дослідивши обвинувальний акт та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, поряд з іншими відомостями, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими,правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «ОСОБА_6 проти Росії» від09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим при складанні, а прокурором при перевірці та затвердженні обвинувального акту щодо ОСОБА_3 не були дотримані вищевказані вимоги Кримінального процесуального Закону та Конвенції, а сам обвинувальний акт дійсно не відповідає вимогам, встановленим ст.291 КПК України.

Так, у обвинувальному акті формулювання обвинувачення викладено незрозуміло та не конкретно, що унеможливлює судовий розгляд кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення та прийняття за результатами такого розгляду законного та обґрунтованого рішення.

Зокрема, в обвинувальному акті місцем вчинення злочину зазначено складські приміщення ПММ ТОВ «Інтерім Сервіс», без зазначення конкретної адреси їх розташування, у зв'язку з чим, враховуючи положення ст.32 КПК України, суд не має можливості зробити висновки щодо вирішення питання про підсудність вказаного кримінального провадження.

Викладене в апеляційній скарзі посилання прокурора про те, що суд першої інстанції мав можливість зясувати питання про місце розташування зазначених в обвинувальному акті складів, що були місцем вчинення злочину, а також щодо підсудності кримінального провадження на підставі наданої стороною захисту довіреності, тобто вже в ході судового засідання, апеляційний суд вважає таким, що суперечить вимогам чинного кримінального процесуального закону, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Прокурор та представник потерпілого в судовому засіданні інших доводів апеляційному суду не надали.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд визнає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою та вважає за необхідне залишити апеляційні скарги - без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Керуючись ст.ст. 291, 404, 405, 407, 419, 428, 532 КПК України, апеляційний суд Одеської області, -

постановив:

Апеляційні скарги прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_6 та представника потерпілої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 03.08.2017 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016160470000739 від 22.02.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, повернутий прокурору для усунення недоліків, - залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

А.І. ОСОБА_8 ОСОБА_9 Прібилов