№ 69793671, 20.10.2017, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 жовтня 2017 р. Справа № 802/1534/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Дмитришеної Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Макарової К.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про: визнання протиправною відмови та зобов'язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказала, що в травні 2017 року вона звернулась до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 (два) га на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області.

Однак, листом №Є-10884/0-5917/6-17 від 26.07.2017 відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, посилаючись на ч. ч. 2, 6 ст. 79-1, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме покликаючись на те, що місце розташування обєкта не відповідає схемі землеустрою наявній в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Іванівської сільської ради Калинівського району, адже поділ земельної ділянки має здійснюватись за технічною документацією щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки в даному випадку правовою нормою для відмови в наданні дозволу може бути лише ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Окрім того, позивач покликаючись на Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 вказує, що цим Положенням розроблено порядок, строки та підстави для відмови у наданні дозволу. Зокрема, згідно п. 8 Положення Головне управління Держгеокадастру видає накази організаційно - розпорядчого характеру, відтак формою для прийняття останнім рішення має бути не лист, а наказ.

За наведених вище обставин, позивач звернулась до суду про визнання відмови протиправною та просить суд зобов"язати Головне управління Держгеокадастру в області надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні не погодився з адміністративним позовом з підстав, що викладені в письмових запереченнях. Окрім того зазначив, що на виконання доручення Держгеокадастру та розпорядження КМУ від 19.08.2015 №898-р, управлінням видано наказ, яким земельний масив зображений на картографічному матеріалі, зарезервовано для надання учасникам антитерористичної операції та членам родин загиблих із їх числа. За таких обставин, вважає доводи позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Також, на виконання вимог ухвали суду від 25.09.2017 про витребування доказів відповідачем 18.10.2017 надано низку документів, а саме: відмову ГУ Держгеокадастру від 26.07.2017 за №Є-10884/0-5917/6-17; клопотання позивача від 12.06.17 про надання дозволу; відповідь на запит ОСОБА_1 щодо вільних земельних ділянок на території Іванівської сільської ради Калинівського району разом із графічними матеріалами з нанесенням земельної ділянки; викопіювання з плану землекористування Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області; технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності на території Іванівської сільської ради; схема земельної ділянки державної власності; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; кадастровий план земельної ділянки; Розпорядження про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності; наказ №67 від 12.08.2013 про проведення робіт по інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечення відповідача, дослідивши надані у справу докази, суд встановив наступне.

В червні 2017 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

За наслідком розгляду звернення, 26.07.2017 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надано відповідь №Є-10884/0-5917/6-17, якою позивачу повідомлено, що земельна ділянка на яку вона бажає отримати дозвіл на розробку документації, що формування земельних ділянок здійснюється зокрема шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках передбачених законом. Також, формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без змін цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Підставою у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відтак, формування об'єкта на підставі проекту землеустрою щодо відведення буде суперечити схемі землеустрою, що міститься у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Іванівської сільської ради, адже поділ земельної ділянки має здійснюватись за технічною документацією щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, позивачу відмовлено у надані дозволу, не погоджуючись з якою позивач звернулася до адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, визначаючись щодо заявлених позовних вимог та заперечень відповідача, суд виходив з наступного.

Земельні правовідносини регулюються Земельним Кодексом України (далі ЗК України).

Так, відповідно до частини першої статті 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною другою статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, пунктом а частини третьої статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч.4 ст.122 ЗК України).

Із положень статті 118 ЗК України випливає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

В свою чергу із положень статті 79-1 ЗК України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Із аналізу вищенаведених норм видно, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи обєднання раніше сформованих ділянок, що в свою чергу здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Земельна ділянка на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області (за межами населеного пункту) є сформованою та їй присвоєно кадастровий номер 0521682800:04:002:0054, що підтверджується відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та технічною документацією.

Так, судом встановлено, що позивач звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства просить надати дозвіл, саме на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства державної форми власності, орієнтовною площею 2,00 (два) га на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області (за межами населеного пункту), яка вже є сформованою та їй присвоєно кадастровий номер 0521682800:04:002:0054 (загальна площа земельної ділянки 48,6861 га) .

У звязку з чим, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області 26 липня 2017 року надано відповідь за вих. №Є-10884/0-5917/6-17, якою повідомлено ОСОБА_3, що якщо земельна ділянка сформована, формування її можливо шляхом поділу чи обєднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Суд акцентує увагу на тому, що земельна ділянка є сформованою та її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою про що просить позивач.

За наведених обставин, враховуючи, що позивач звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка сформована, та її подальше формування (поділи чи об'єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати протиправною оскаржувану відповідь.

Окремо щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, то суд зазначає, що вона є похідною від першої. Відтак, за відсутності підстав вважати відмову відповідача протиправною - відсутні підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Крім того, слід зазначити наступне.

Положення ст.ст.118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Разом з тим, 19.08.2015 року Кабінетом Міністрів України видано Розпорядження №898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками».

Даним розпорядженням Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям доручено за участю з органами місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області земельні ділянки для відведення учасникам АТО та сім'ям загиблих учасників АТО.

Так, як видно з п.2 зазначеного Розпорядження КМУ від 19.08.2015 року, Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям забезпечити:

- розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок;

- розміщення на власних офіційних веб-сайтах інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції;

- надання в 10-денний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідної інформації Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Отже, з зазначеного вбачається, що даним розпорядженням від 19.08.2015 року встановлено першочерговий розгляд звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок. Також визначається, що такі звернення можливі і від не учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.

До того ж, окремим пунктом вказаного Розпорядження доручено визначити протягом місяця на території відповідної області земельні ділянки для відведення саме учасникам АТО та сім'ям загиблих учасників АТО.

Як встановлено судом, листом 20.12.2016 №31-28-0.3-2064/2-16 Головне управління Держгеокадастру повідомило представника позивача про те, що земельна ділянка, яка розташована на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, орієнтовною площею 40,0 га зарезервована для передачі учасникам АТО із числа мешканців сільської ради. До відповіді долучені графічні матеріали з додатком на одному аркуші.

Таким чином, в даному випадку, земельну ділянку, яку позивач бажає відвести, було раніше зарезервовано для передачі у власність (користування) громадян - учасників АТО.

Судом відхиляються посилання представника позивача на ту обставину, що Головне управління Держгеокадастру при розгляді клопотання позивача має приймати не лист, а наказ як то передбачено п. 8 Положення, затвердженого наказом Мінагрополітики та продовольства України №333 від 29.09.2016, з огляду на таке.

Так, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 за №1391/29521, затверджено Положення про територіальні органи Держгеокадастру.

Відповідно до п. 8 Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Під організаційними документами розуміється група різних за назвою документів, які регламентують діяльність організації, її структурних підрозділів та посадових осіб, закріплюють за ними функції, обовязки та права. А під розпорядчими документами розуміються документи, за допомогою яких здійснюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво у певній установі та організації.

Натомість за приписами підпункту 13 п. 4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління Держгеокадастру в області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством. А в силу п. 2 Положення визначено, що Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_4 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та надані позивачем, суд доходить висновку, що мотивація, на яку посилається останній, не дає суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до статті 94 КАС України, особі, що не є субєктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

в задоволені адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя:Дмитришена Руслана Миколаївна