Decision № 69719196, 18.10.2017, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2017 р.Справа № 922/202/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємтсва "НЕК "Укренерго", м. Київ до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект" м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№1157 від 30.06.17);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "НЕК "Укренерго", м.Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Державного проектно - вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект" м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 254 534,21 грн. та штраф в розмірі 81918,98 грн.

Судові витрати в розмірі 5 046,80грн. позивач просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору №38-15 від 12.08.2015 року щодо строків виконання робіт, у зв'язку із чим позивач на підставі п.4.2.1 договору нарахував відповідачу штраф та пеню.

Ухвалою господарського суду від 12.01.2017 було порушено провадження у справі №922/202/17, розгляд справи призначено на 31.01.2017 о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду від 31.01.2017 розгляд справи було відкладено на 14.02.2017 о 12:30 год.

14.02.2017 в судовому засіданні було оголошено перерву по справі до 02.03.2017 о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду від 02.03.2017 строк розгляду спору було продовжено за межі встановлені ст.69 ГПК України, а розгляд справи відкладено на 23.03.2017 о 10:00 год.

У судовому засіданні 23.03.2017 представник відповідача подав суду клопотання, в якому просить суд призначити по справі судову експертизу, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду від 23.03.2017 року клопотання відповідача про призначення по справі судової експертизи задоволено. Призначено по справі судову експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_2.

24.04.2017 р. до господарського суду Харківської області з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_2 разом із матеріалами справи №922/202/17 надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення дослідження та призначення обстеження для проведення експертизи № 5541. Розгляд клопотання експерта в судовому засіданні призначено на 10.05.2017 р. об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду від 10.05.2017 року клопотання експерта від 24.04.2017 р. про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи №5541 задоволено. Справу зупинено, матеріали справи направлено до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_2 для подальшого проведення судової експертизи по справі.

29 вересня 2017 року до господарського суду Харківської області повернулись матеріали справи №922/202/17 у зв'зку із ненадходженням на рахунок інституту в регламентований термін коштів за проведення експертизи на виконання вимог ухвали суду і, як наслідок, зняттям експертизи з провадження без виконання.

Ухвалою господарського суду від 118.10.2017 р. провадження по справі поновлено, розгляд справи призначено на 18.10.2017 р. об 11:00 год.

В судовому засіданні 18.10.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання 18.10.2017 р не направив, заяв та клопотань не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою №383/17 від 02.10.17, яка була прийнята повноважним представником відповідача.

В процесі розгляду справи відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. №7357 від 02.03.2017 р.), в якому просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач, зокрема, посилається на те, що прострочення у виконанні робіт мало місце через те, що позивач вчасно не надав йому необхідних вихідних даних на проектування, надання яких передбачено Пунктом 3 порядку розроблення проектної документації на будівництво обєктів, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 р. № 45.

Відповідач зазначає, що вихідні дані були надані позивачем вже після фактичного завершення виконання відповідачем робіт та після закінчення терміну дії договору. При цьому, надані позивачем вихідні дані призвели до необхідності повного коригування документації обох стадій. Відповідач зазначає, що за таких обставин, він в максимально короткий термін переробив проектно-кошторисну документацію з урахуванням нових даних і направив її позивачу на погодження.

Відповідач вказує, що вже після зазначених обставин позивач підписав акти приймання передачі робіт.

Крім того, відповідач зазначає, що роботи по другому етапу ним були виконані вчасно та в повному обсязі, та передачі позивачу на підставі відповідних актів та накладних.

Відповідач вважає, що з закінченням строку дії договору позивач не має право на нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем зобовязань з виконання робіт.

Відповідач вважає, що оскільки позивач прийняв виконані відповідачем роботи без будь-яких заперечень, він з урахуванням вимог ч. 1 ст. 853 ЦК України не має право на посилатися на недоліки у виконаних роботах, у т.ч. не має право на нарахування штрафних санкцій.

Крім того, відповідач просить суд при винесенні рішення врахувати його скрутний фінансовий стан та застосувати п. 3 ст. 83 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 12.08.2015 р. між позивачем, як замовником, та відповідачем, як проектувальником, укладено договір на виконання проектної роботи №38-15.

Згідно з умовами даного договору (п. 1.1.), проектувальник зобовязався відповідно до завдання на проектування "Коригування ПКД "ПС 750кВ "Західноукраїнська", заміна ф. "С" приєднання АТ-2, Львівська обл., Жидачівський р-н, с.Жирова (Коригування проекту ПС 750кВ "Західноукраїнська", заміна автотрансформатора АОДЦТН - 333000/750/330, АТ-2, ф.С, (інв..№новий)), яке є Додатком №1 до Договору (далі-Завдання на проектування), інших умов Договору (щодо обсягів, порядку та строків, якості) та згідно вимог чинного законодавства України розробити, оформити проектну документацію, замовити проведення державною експертною організацією державної експертизи проектної документації та здійснювати супровід її проведення для отримання позитивного відгуку державної експертної організації за результатами проведеної експертизи (далі - Експертний звіт) і передати у власність замовнику розроблену проектну документацію з Експертним звітом (надалі - проектна робота), а замовних зобовязався прийняти та оплатити проектувальнику проектну роботу на умовах Договору.

Ціна договору складає 585135,60 грн. в т.ч. 20% ПДВ-97522,60 грн. (п.2.2 договору)., проте додатковою угодою № 4 від 20.05.2016р. її змінено, та встановлено, що вартість проектних робіт стадія Проект та проведення державної експертизи з отриманням Експертного звіту (з позитивним відгуком) становить 234054,24 грн. в тому числі ПДВ (20%) 39009,04 грн.; вартість проектних робіт стадії Робоча документація становить 351081,36 грн., в тому числі ПДВ (20%) 58513,56грн.

Відповідно до п. 2.5.2 Договору, оплата за фактично виконану роботу (остаточна оплата) проводиться замовником згідно з підписаним обома сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт з відстрочкою платежу на строк до 20 банківських днів з дати підписання сторонами акту та після реєстрації податкової накладної.

Сторони погодили у Договорі, що строк виконання відповідачем проектної роботи - з дати укладення Договору по 29.12.2015 р. (п.3.1), проте в подальшому її змінили Додатковою угодою № 4 до Договору від 20.05.2016 р. згідно наступної редакції:

"3.1. Проектувальник виконує роботу протягом 2015-2016 р. стадіями, а саме:

І стадія - "Проект" та проведення державної експертизи з отриманням Експертного звіту (з позитивним відгуком) - строк виконання 15.06.2016 року;

ІІ стадія - "Робоча документація" - строк виконання 30.06.2016 року".

Відповідно до абз. 1 п. 3.2 Договору, проектувальник виконує проектну роботу, визначену у розділі першому Договору, керуючись Завданням на проектування, Кошторисом на проектні роботи, чинним законодавством України, яким регламентуються питання розробки та оформлення проектної документації, зокрема ДБН А.2.2-3:2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво, затв. наказом Мінрегіону України від 04 червня 2014 року N 163.

Відповідно до п. 3.3 Договору, у разі виникнення у Замовника необхідності в конкретизації (коригуванні) Завдання на проектування (без збільшення ціни Договору), Замовник повідомляє про це Проектувальника. Проектувальник зобов'язаний протягом трьох робочих днів узгодити всі питання із Замовником, повязані з такими коригуваннями Завдання на проектування, зокрема строки виконання.

Відповідно до п. 3.7. - 3.7.4 Договору (з урахуванням Додаткової угоди №4 до Договору від 20.05.2016 р), Проектувальник зобовязаний разом з актом приймання виконаної проектної роботи, який складається ним відповідно до вимог щодо складання первинних документів, надати Замовнику:

- Проектну документацію відповідної стадії, у визначеній кількості примірників, втому числі її електронну версію, яка повинна бути повністю автентичною друкованій версії, оформлену згідно з вимогами чинного законодавства України та Завданням на проектування;

- Експертний звіт з позитивним відгуком державної експертної організації за результатами проведення державної експертизи проектної документації, при передачі проектної документації стадії "Проект";

- Акт приймання-передачі проектної документації;

- Підтверджуючі документи щодо інших витрат (згідно з пунктом 2.5. Договору; за наявності таких витрат).

Відповідно до п. 3.8 Договору, у разі ненадання Проектувальником разом з актом приймання виконаної проектної роботи документів, зазначених у підпунктах 3.7.1. - 3.7.4. Договору, або будь-якого з них, Замовник не розглядає цей акт до їх отримання, про що письмово повідомляє Проектувальника.

Проектна робота є прийнятою Замовником з дати підписання ним акту приймання виконаної проектної роботи (п. 3.14 договору).

Відповідно до п. 3.16 Договору, дія гарантійних строків на виконану за Договором проектну роботу визначається згідно з статтею 891 Цивільного кодексу України та не залежить від строку дії Договору.

Пунктом 4.2.1 визначено, що у разі порушення встановленого умовами Договору строку виконання зобовязань Проектувальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5% ціни прострочених зобов'язань, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 14% від вказаної ціни.

Як свідчать матеріали справи, 12.05.2016 року за ініціативою ДП "НЕК "Укренерго" було скликано виробничу нараду з питання отримання та передачі виконавцям технічної документації, на якій, в тому числі, був присутній представник відповідача.

Позивач вказує, що на зазначеній нараді головний конструктор ПАТ "ЗТР" передав всю необхідну технічну інформацію на USB-носії, яка одночасно була передана відповідачу, а також на нараді було визначено терміни виконання робіт, зазначені в Додатковій угоді №4 від 20.05.2016 р. до Договору, з якими погодився відповідач. Хід наради зафіксовано протоколом наради від 12.05.2016 р.

Однак, як свідчать матеріали справи, І стадію Проект Відповідач виконав лише 26.08.2016, що підтверджується Актами приймання виконаної проектної роботи від 26.08.2016 №№36/06-16, 36/06-16-1, 36/06-16-2.

II стадію Робоча документація Відповідач виконав лише 05.10.2016, що підтверджується Актом приймання виконаної проектної роботи від 05.10.2016 № 50/09-16.

З посиланням на зазначені обставини, та на умови укладеного між сторонами договору, позивач керуючись пунктом 4.2.1 договору нарахував відповідачу:

254534,21 грн. - пені (в т.ч. 84259,44 грн. за прострочення виконання І стадії «Проект» за період з 16.06.2016 р. по 26.08.2016 р.; та 170274,77 грн. за прострочення виконання ІІ стадії «Проект» за період з 01.07.2016 р. по 05.10.2016 р.);

77960,58 грн. штрафу;

Обставини щодо стягнення з відповідача зазначених штрафних санкцій стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що прострочення у виконанні робіт мало місце через те, що позивач вчасно не надав йому необхідних вихідних даних на проектування, надання яких передбачено Пунктом 3 порядку розроблення проектної документації на будівництво обєктів, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 р. № 45.

Не маючи точних вихідних даних, однак, викристовуючи результати обмірних робіт, проведених ДПВ НДІ "Укренергомережпроект" у вересні-листопаді 2015 року та на підставі аналогів автотрансформаторів, відповідач направив Відокремленому підрозділу "Західна ЕС" ДП "НЕК "Укренерго" (як уповноваженому Позивачем підприємству, відповідно до факсограми № 03/03-1-1/13570 від 18.11.2015р.) робочу документацію (етап 2), відповідно до:

- Накладної № 12-530/178 від 06.06.2016 р

- Накладної № 12-530/180 від 06.06.2016 р

- Накладної №12-530/201 від 13.06.2016 р.

- Накладної №12-530/202 від 13.06.2016р.

Відповідач вказує, що 15.06.2016р. позивачем було прийнято проектну документацію до Договору по другому етапу - стадія «Робоча документація», згідно:

- Акт №36/06/1-16-1 від 15.06.2016р. (відповідно до накладної №12-530/178 від 06.06.2016 р.);

- Акт №36/06/2-16-1 від 15.06.2016р. (відповідно до накладної №12-530/180 від 06.06.2016 р.);

- Акт №36/06/3-16-1 від 15.06.2016р. (відповідно до накладної №12-530/201 від 13.06.2016 р.);

- Акт №36/06/4-16-1 від 15.06.2016р. (відповідно до накладної №12-530/202 від 13.06.2016 р.);

З посиланням на зазначені обставини відповідач зазначає, що всі зобов'язання по другому етапу - стадія «Робоча документація» ним виконані в строки, встановлені в Договорі та прийняті Позивачем без зауважень.

Як зазначає відповідач, надання позивачем нових вихідних даних (технічної інформації), які кардинально відрізняються від попередньо наданих Позивачем, від виконаних обмірних робіт і на підставі яких розроблялася проектно-кошторисна документація, призвело до необхідності повного коригування документації обох стадій. Відповідач зазначає, що з урахуванням зазначеного ним було в максимально короткий термін перероблено проектно-кошторисну документацію з урахуванням нових вихідних даних і направлено її Позивачу на погодження. Лише після цього, з порушенням строку, встановленого п. 3.10 Договору, позивачем 26.08.2016 р. підписано Акт приймання виконаної проектної роботи № 36/06-16 та Акти приймання-передачі проектної документації по етапу 1 та 05.10.2016 р. Акт № 50/09-16 по етапу 2.

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про те, що його вина в прострочення зобовязання з виконання робіт за договором відсутня, а тому вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій він вважає безпідставними, та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про порушення відповідачем зобовязань за договором виконання проектної роботи №38-15 від 12.08.2015 р., оскільки останній не виконав його в строк, визначений умовами зазначеного договору.

За змістом п. 3.1 договору у редакції додаткової угоди від 20.05.2016 р. відповідач виконує роботи у 2 етапи. Зазначені етапи робіт були остаточно виконаний лише 26.08.2016 р. щодо І етапу, та 05.10.2016 р. щодо ІІ етапу, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних проектних робіт та проектної документації, хоча встановлений сторонами строк виконання за договором І етапу - до 15.06.2016 р., а ІІ етапу - до 30.06.2016р.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність його вини в порушенні зобовязань з тих підстав, що позивач нібито вчасно не передав йому вихідних даних на проектування, оскільки згідно з п. 1.1. договору, відповідач, як проектувальник зобовязався виконати роботи відповідно до завдання на проектування "Коригування ПКД "ПС 750кВ "Західноукраїнська", заміна ф. "С" приєднання АТ-2, Львівська обл., Жидачівський р-н, с.Жирова (Коригування проекту ПС 750кВ "Західноукраїнська", заміна автотрансформатора АОДЦТН - 333000/750/330, АТ-2, ф.С, (інв..№новий)), яке є Додатком №1 до Договору (далі-Завдання на проектування), і такий додаток містить відповідні технічні дані, а відповідач, всупереч вимогам ст. ст. 32-34 ГПК України не надав суду жодного доказу того, що він не міг виконати передбачені договором роботи згідно з цим додатком.

Крім того, укладений між сторонами договір не містить такого обовязку позивача, як замовника, надати відповідачу, як проектувальнику, відповідні вихідні дані, та взагалі не конкретизовано яку саме технічну документацію повинен передати позивач відповідачу.

Суд також зазначає, що відповідач укладаючи з позивачем договір на відповідних умовах усвідомлював значення своїх дій, а відповідно усвідомлював той факт що він бере на себе зобовязання виконати відповідні роботи на підставі документів, що є додатками до договору, та несе відповідні ризики повязані з прострочення виконання робіт.

Крім того, в процесі виконання умов договору на виробничій нараді з питань виконання проектної документації від 12.05.2016 р., відповідач без будь-яких заперечень фактично погодився виконати умови договору до 15.06.2016 р.

Також безпідставними є посилання відповідача на те, що оскільки позивач не надав йому технічної документації, він мав право закінчити роботи в інший термін ніж встановлений спірним договором, оскільки за змістом ст. ст. 651, 654 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, та вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється.

Щодо заперечень відповідача про прийняття позивачем ІІ етапу 15.06.2016 р., суд встановив наступне.

15.06.2016 р. позивач прийняв лише 6 розділів креслень (томів) проектної документації 2-го етапу "Робоча документація", що підтверджується актами приймання передачі проектної документації від 15.06.2016 року. А в повному обсязі проектна документація 2 етапу проектної роботи була передана 05.10.2016 р. згідно акту приймання-передачі №50/09-16.

Крім того, як вже було зазначено вище, умовами укладеного між сторонами договору (п. п. 3.7, 2.5.2.) передбачено, що виконані роботи засвідчуються підписаним обома сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки пеня нараховується згідно договору за прострочення виконання робіт, а не за грошові зобов'язання, то застосування положень закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань щодо обмеження розміру пені до спірних правовідносин щодо стягнення з відповідача пені не застосовується .

Як вже було зазначено вище, 1-й етап робіт відповідач був зобовязаний виконати до 15.06.2016 р., а 2-й етап - до 30.06.20016р., проте виконав їх лише 26.08.2016 р. та 05.10.2016 р. відповідно.

Пунктом 4.2.1 визначено, що у разі порушення встановленого умовами Договору строку виконання зобовязань Проектувальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5% ціни прострочених зобов'язань, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 14% від вказаної ціни.

Зазначене, з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України надає право позивача нараховувати відповідачу пеню за 1-й етап за період з 16.06.16 р. по 26.08.16 р., за 2-й етап за період з 01.07.16 по 05.10.16 р.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність нарахування пені за вищезазначені періоди.

Крім того, також правомірними є вимоги позивача про нарахування відповідачу штрафу.

Однак, суд з власної ініціативи вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення виконання зобовязань щодо сплати за договором.

За змістом п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, зокрема зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобовязань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобовязання.

Розглянувши матеріали справи суд встановив, що загальна вартість виконаних робіт за договором становить 585135,60 грн.

Як вже було зазначено вище, штрафні санкції які підлягають оплаті відповідачем за прострочення виконання зобовязань за договором в межах даної справи становлять 254534,21 грн. пені та 81918,98 грн. штрафу, тобто майже 60% вартості виконаних робіт. Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку штрафні санкції є надмірно великими в порівнянні з сумою договору.

Суд також враховує відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків в результаті прострочення виконання відповідачем робіт за договором.

Суд враховує факт вжиття відповідачем заходів з метою виконання умов договору, а також те, що станом на 05.10.16 р. відповідач в повному обсязі виконав взяті на себе зобовязання за спірним договором, про що сторони склали відповідні акти.

Суд зазначає, що сплата штрафних санкцій у всьому розмірі суттєво порушує майнові інтереси відповідача, оскільки таким чином відповідач в порівнянні з позивачем буде фактично поставлений в невигідне становище щодо виконання умов договору, так які він значною мірою буде позбавлений того, на що розраховував при укладанні договору.

Крім того, згідно з довідкою № 08-10/49 від 13.02.2017 р. Про фінансовий стан ДВПВ НДІ «УкрЕМП», відповідача, як інститут, засновано на державній власності згідно із наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 29 січня 1996 року № 17 Про перетворення відкритого акціонерного товариства Укренергомережпроект та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Джерелом формування ОСОБА_3 є майно, передане в користуванню Уповноваженим органом управління - Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та доходи, отримані в результаті реалізації продукції, виконання проектно-вишукувальних робіт.

Джерела бюджетного фінансування ОСОБА_3 з боку Держави та за рахунок кредитних чи сторонніх інвестиційних проектів відсутні.

Станом на 14.02.2017 на рахунках ОСОБА_3 обліковується 383 000,00 грн., з яких понад 305 000,00 грн. перебувають під арештом за процедурою примусового стягнення перед кредиторами ОСОБА_3, що становить майже 80% всіх коштів. Крім того, ОСОБА_3, як юридична особа, відповідальна перед кредиторами ОСОБА_4 філії ОСОБА_3, яка перебуває в стадії ліквідації.

Станом на 14.02.17 заборгованість перед бюджетами різних рівнів та фондами, а також перед скороченими працівниками структурного підрозділу ОСОБА_3 без права юридичної особи - ОСОБА_4 філії, становить 1 292,00 тис. грн., з них 960,9 тис. грн. заборгованість із заробітної плати перед працівниками, скороченими в травні 2016 року.

За результатом діяльності в 2016 році ОСОБА_3 отримано збиток в розмірі 368 тис. грн. Діяльність філій інституту в звітному періоді була збитковою, що вплинуло на загальний показник збиткової діяльності інституту в цілому.

Ситуація, яка склалася в галузі в даний час, обумовила суттєве погіршення фінансових умов роботи ОСОБА_3. ОСОБА_3 самотужки намагається забезпечити надходження коштів шляхом пошуку обсягів робіт за основними напрямками діяльності. Однак, в умовах сьогодення, ОСОБА_3 має суттєві труднощі ведення господарської діяльності в першу чергу через відсутність обсягів робіт за рахунок державного замовлення, а також відсутністю можливості більш гнучкої позиції із ціноутворення перед підприємствами-конкурентами приватної форми власності.

За змістом ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства України, а водночас і цивільного судочинства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд об'єктивно оцінивши зазначені обставини вважає даний випадок винятковим, та з власної ініціативи зменшує загальний розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 127267,11 грн. пені та до 40959,49 грн. штрафу, тобто на 50 відсотків від заявлених позивачем до стягнення.

В решті позову про стягнення штрафних санкцій суд відмовляє в задоволенні.

Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією Харківського апеляційного господарського суду, зокрема, викладеною в постанові від 25.10.2016 р. по справі № 922/2536/16.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 5046,80 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту Укренергомережпроект (61050, м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, буд. 2; код ЄДРПОУ 00114092) на користь Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго (01032, м. Київ. вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) 127267,11 грн. пені, 40959,49 грн. штрафу, 5046,80 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.2017 р.

Суддя ОСОБА_5

справа № 922/202/17