Court ruling № 69709053, 04.10.2017, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про вирішення клопотань щодо

закриття провадження у справі

04 жовтня 2017 року м. Київ№ 826/6232/17Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючий суддя Келеберда В.І., судді А.Б.Федорчук, І.А. Качур, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотань відповідача та третьої особи про закриття провадження у справі №826/6232/17 за позовом Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України, третя особа - ТОВ «Еко-Нова» про скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Міністерство екології та природних ресурсів України з позовом до Державної регуляторної служби України, третя особа - ТОВ «Еко-Нова» про скасування розпорядження Державної регуляторної служби України від 07.04.2017 №66 про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, видане за результатом розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Нова» від 30.10.2016.

Ухвалою суду від 02 червня 2017 року у справі відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

26 вересня 2017 року представником відповідача заявлено клопотання щодо закриття провадження у справі, вмотивовано тим, що згідно зі статтею 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

27 вересня 2017 року через канцелярію суду Генеральним директором ТОВ «Еко-Нова» заявлено аналогічне клопотання.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, третя особа зазначає, що відповідно юрисдикція та предметна підсудність наявного у справі №826/6232/17 адміністративного позову суперечить ст.ст.17-18 КАС України.

Представник відповідача зазначає, що предметом у даній справ є визнання протиправним та скасування розпорядження ДРС від 07.04.2017 №66 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування". Одночасно, представник відповідача вказує, що Мінприроди є органом ліцензування в розумінні Закону №222 та суб'єктом владних повноважень в розумінні КАС України. Також відповідач звертає увагу на те, що Законом №222 не передбачено право органу ліцензування (Мнприроди) на оскарження рішень спеціального уповноваженого органу з питань ліцензування (ДРС) прийнятих в межах його повноважень, наданих цим законом. Як зазначає відповідач, оскільки законодавством не встановлено право суб'єктів владних повноважень на звернення до суду щодо оскарження рішень спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування (ДРС) то згідгно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України така справа підлягає закриттю.

У судовому засіданні 04 жовтня 2017 року суд поставив на розгляд заявлені представником відповідача та третьої особи клопотання щодо закриття провадження у справі. Представник позивача проти вказаного клопотання заперечив.

Розглянувши дане клопотання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено виключний перелік підстав за яких суд може закрити провадження у справі, а саме: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; якщо сторони досягли примирення; якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Що стосується порушеного права Позивача, суд звертає увагу на наступне.

Правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати (породжують) права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх ді. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги та приписи.

Тобто, відмінною ознакою суб'єкта владних повноважень є наявність в них змісту управління особою, здійснення щодо неї влади, шляхом впливу на її права і обов'язки.

Варто також вказати, що обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Так, оскаржуваним розпорядженням фактично спричиняються наслідки для Мінприроди у формі обов'язку, який на думку відповідача є винесеним з порушенням норм законодавства.

Більше того, скасування наказу відповідно до вимог оскаржуваного розпорядження, що відбувається шляхом винесення іншого наказу Мінприроди, фактично впливає на права Мінприроди виносити накази, адже в даному випадку відповідач впливає на право Мінприроди діяти на власний розсуд.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що в даному випадку оскарження розпорядження Державної регуляторної служби України є звернення до суду з вимогою скасування незаконного акту індивідуальної дії, а отже такий спір підсудний Окружному адміністративному суду міста Києва.

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення клопотань відповідача та третьої особи про закриття провадження у справі №826/6232/17 за позовом Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України, третя особа - ТОВ «Еко-Нова» про скасування розпорядження.

Керуючись ст. 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотань відповідача та третьої особи про закриття провадження у справі № 826/6232/17 за позовом Міністерство екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України, третя особа - ТОВ «Еко-Нова» про скасування Розпорядження №66 від 07.04.2017.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя В.І. Келеберда

Судді А.Б. Федорчук

І.А. Качур