Decision № 69602986, 12.10.2017, Saltivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Moskovskyi District Court of Kharkiv City)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/4490/17

Провадження № 2/643/3374/17

12.10.2017 Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого Скотаря А.Ю.;

при секретарі Кречетовій М.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 3-ї Харківської державної нотаріальної контори, Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який уточнив в наступному та зазначив в його обґрунтування, що на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.1974 йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, що складає 1/5 частину даного домоволодіння, які він згідно договору міни від 19.04.1979, укладеному зі своїми дідом та бабою ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обміняв на належне останнім домоволодіння № 16 по вул. Амурській в м. Харкові.

12.07.1977 ОСОБА_3 склав заповіт на все своє майно на користь позивача, яке на момент його смерті складалось з 1/10 частки зазначеного домоволодіння. Після смерті ОСОБА_3 позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 7/90 частин жилого будинку з надвірними будівлями по вул. Лесі Українки, 24 в м. Харкові. На 2/90 частин вказаного будинку (обовязкова частка) видано свідоцтво про право на спадщину за законом на імя дружини померлого ОСОБА_4, яка до того володіла 1/10 частину зазначеного домоволодіння та 18.12.1980 склала заповіт на все своє майно на користь позивача.

З 1980 року по 16.07.1984 бабуся позивача була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1, а з 16.07.1984 і по день смерті, яка сталась 04.06.1989, вона була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, хоча фактично продовжувала проживати в м. Харкові за місцем попередньої реєстрації разом з позивачем, виїжджаючи до с. Олійники лише у літній період. Враховуючи, що позивач на момент смерті ОСОБА_4 мешкав разом з останньою по вул. Лесі Українки, 24 в м. Харкові, що підтверджується, крім іншого, квитанціями про сплату комунальних послуг, договором про порядок користування жилим будинком з надвірними будівлями за вказаною адресою, ОСОБА_2 просить визнати за собою право власності на 2/90 частин жилого будинку з надвірними будівлями за вказаною адресою в порядку спадкування за заповітом після бабусі ОСОБА_4, а також в цілому на квартиру № 2 жилого будинку з надвірними будівлями по вул. Лесі Українки, 24 в м. Харкові.

До суду позивач надав заяву про розгляд справи у свою відсутність, на задоволенні позову в повному обсязі наполіг.

Від завідувача Третьої Харківської державної нотаріальної контори надійшла заява про слухання справи у відсутність їх представника.

Представник Харківської міської ради до суду не зявився, причини неявки не повідомив, про дату й час слухання справи сповіщався належним чином, що дає змогу розглянути справу у відсутність представника Харківської міської ради. При цьому підстав для ухвалення заочного рішення суд не вбачає, що узгоджується з положеннями ст. 224 ЦПК України, так як один з відповідачів надіслав заяву про розгляд справи у свою відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за життя належала 1/5 частина жилого будинку з надвірними будівлями по вул. Лесі Українки, 24 в м. Харкові, тобто кожному по 1/10 його частини. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про право власності від 18.12.1980 (а.с. 6).

За життя кожен з вказаних осіб все своє майно заповів онуку ОСОБА_1 позивачу у справі. Так, після смерті ОСОБА_3, яка сталась 18.10.1979, позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 7/90 частин жилого будинку з надвірними будівлями по вул. Лесі Українки, 24 в м. Харкові. На 2/90 частин вказаного будинку (обовязкова частка) видано свідоцтво про право на спадщину за законом на імя дружини померлого ОСОБА_4 (а.с. 7-10).

ОСОБА_4 померла 04.06.1989 і на момент смерті була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, а спадкоємець в особі позивача з 1981 року та й по теперішній час зареєстрований і проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, сплачує комунальні послуги за вказаною адресою, утримує належну йому частину будинку та користується нею, отже на момент смерті ОСОБА_4 відповідно до положень ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) фактично прийняв спадщину, вступивши в управління спадковим майном, що підтверджується домовою книгою, копією паспорта позивача, квитанціями про сплату комунальних послуг (а.с. 4, 5, 11, 13-17, 35).

З погляду на вищевикладене, враховуючи, що інших спадкоємців після ОСОБА_4, померлої 04.06.1989 немає, жодна особа, крім позивача, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 не зверталась, можна вважати, що ОСОБА_5 фактично прийняв спадщину після останньої, яка складається з 11/90 (1/10 згідно свідоцтва про право власності + 2/90 (обовязкова часка) згідно свідоцтва про право на спадщину) (а.с. 6, 7, 12, 19, 69, 74).

Разом з тим суд звертає увагу на положення ч. 1 ст. 11 ЦПК України, згідно якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Єдиною вимогою, яка ґрунтується на нормах закону та обставинах справи є вимога ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 2/90 частин жилого будинку з надвірними будівлями по вул. Лесі Українки, 24 в м. Харкові в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4.

Разом з тим, вимога про визнання за ОСОБА_2 права власності в цілому на квартиру № 2 (загальною площею 33,2 кв.м., жилою - 27,7 кв.м.) вказаного жилого будинку з надвірними будівлями не відповідає ні правовим нормам, ні фактичним обставинам справи, так як вказаний житловий будинок перебуває у спільній частковій власності, питання про виділ фактично належної позивачеві частки із майна, що є у спільній частковій власності, а саме квартири № 2 за вказаною адресою, не вирішувалось і договір про порядок користування житловим будинком з надвірними будівлями від 15.03.1983 (а.с. 36) не свідчить про це.

Жодного правовстановлюючого документу, який би свідчив про існування в натурі квартири АДРЕСА_1, суду не надано, що унеможливлює прийняття рішення про визнання права власності на таке майно.

З погляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позов може бути задоволений лише частково.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до 3-ї Харківської державної нотаріальної контори, Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 2/90 частин житлового будинку з надвірними будівлями по вул. Лесі Українки, 24 в м. Харкові в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4, померлої 04.06.1989.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.Ю. Скотар