Court ruling № 69578721, 10.10.2017, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У Х В А Л А

10 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 жовтня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Волинської області від 28 грудня 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_5 про визнання недійсним договору поруки,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 28 грудня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2017 року, касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 28 грудня 2016 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_4 порушує питання про скасування ухвалених у справі рішень та ухвалення нового рішення, з передбачених пунктами 1,2 частини першої статті 355 ЦПК України підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 215, 229, 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року.

Одночасно заявник просить поновити строк на звернення до суду із заявою про перегляд, посилаючись на поважність причин його пропуску.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає за можливе поновити ОСОБА_4 строк на звернення до суду з заявою про перегляд судових рішень враховуючи поважність причин його пропуску. Разом з тим колегія суддів вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі про перегляд якої подано заяву, відмовляючи у задоволенні позову про визнання договору поруки недійсним, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що ОСОБА_4 не довела належними та допустимими доказами того, що на момент укладення договору поруки сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору, волевиявлення їх не було дійсним, позивач не була ознайомлена з умовами договору, а до його укладення її спонукала зловмисна домовленість відповідачів. Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи позивача, що на момент укладення оспорюваного договору їй не було відомо про наявність простроченої заборгованості по кредитному договору.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення судів та передав справу на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи, які наведені в заяві, щодо порушення, на думку заявника, касаційним судом норм процесуального права не свідчать про наявність підстав для перегляду судових рішень згідно з пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

За викладених обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Поновити ОСОБА_4 строк на звернення до суду із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2017 року.

У допуску справи за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_5 про визнання недійсним договору поруки до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає

Судді: Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук В.М. Сімоненко