Court ruling № 69441201, 29.09.2017, Stryi City and District Court of Lviv Oblast

Справа № 456/1991/15-ц

Провадження № 2-п/456/11/2017

УХВАЛА

іменем України

29 вересня 2017 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Гулкевича О. В. ,

при секретарі Кулешник С.М.,

озглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию заяву представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про перегляд заочного рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Фінанси та кредит» про стягнення суми депозитного вкладу,

в с т а н о в и в :

в обґрунтування зазначеної заяви представник ПАТ«Банк «Фінанси та кредит» покликався на те, що заочним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року задоволено позов ОСОБА_1 до АТ «Фінанси та кредит» про стягнення заборгованості за договором депозитного вкладу в розмірі 4394,32 грн.

13.12.2016р. ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» із заявою, в якій просив видати йому кошти згідно виконавчого листа, виданого Стрийським міськрайонним судом. Саме з отриманої заяви відповідачу стало відомо про ухвалене судом рішення.

23.12.2016р. відповідачем подана апеляційна скарга на зазначене рішення. 13.03.2017р. Апеляційним судом Львівської області винесена ухвала про закриття провадження у справі, апеляційну скаргу повернуто апелянту, а справу повернуто до Стрийського міськрайонного суду, оскільки не дотриманий встановлений ст.ст.229-232 ЦПК України порядок перегляду заочного рішення.

Про постановлену 13.03.2017р. апеляційною інстанцією ухвалу відповідач дізнався з реєстру судових рішень, копію заочного рішення відповідач не отримував. Про зазначене рішення йому стало відомо із заяви ОСОБА_1, яка була подана 13.12.2016р.

Як підстави для перегляду представник заявника зазначив те, що представник банку не брав участі у судовому розгляді № 456/1991/15-Ц за позовом ОСОБА_1 до АТ «Банк «Фінанси та Кредит», оскільки належним чином не повідомлявся про місце і час розгляду справи.

Окрім цього, Постановою Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №612 відповідно до ст.76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» визнано неплатоспроможним.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень тимчасовому адміністратору банку.

Згідно з даним рішенням у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно.

Постановою Правління Національного банку України від 17 грудня 2015р. №898 відповідно до ст.77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківську ліцензію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відкликано та прийнято рішення про ліквідацію банку.

01.09.2016р. Виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 1703, яким у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та кредит», визначені ст.ст.37,38,47-52,53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку визначеному Законом ОСОБА_2 з 05.09.2016р.

Відповідно до ч.5 ст.45 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом 30 днів з дня опублікування даного оголошення кредитори мали право заявити про свої вимоги до банку. Даною нормою не встановлено, що початок перебігу строку на пред'явлення кредиторських вимог починається з наступного дня після публікації оголошення, а тому, 23.12.2015р. - день опублікування оголошення є першим днем 30-денного строку, відповідно 21.01.2016р. - останній день строку приймання вимог кредиторів.

Відповідно до п.6 ст.2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з підпунктами 1,2,5 ч.5 ст.36 Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників, забороняється нарахування відсотків за зобов'язаннями банком перед вкладником та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. Відповідно до ч.2 ст.46 цього Закону, з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

При цьому, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч.4 ст.26 цього Закону.

Перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку (п.4 р.ІІІ Положення №14).

Отже, чинним законодавством встановлений спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а задоволення таких вимог кредиторів здійснюється за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через відповідні позасудові механізми, передбачені чинним законодавством України.

В період дії тимчасової адміністрації банку позивач 25.11.2015р. отримав через систему гарантування вкладів через банк агент за депозитним договором, вимоги за якими є предметом цього позову, суму гарантованого відшкодування в повному розмірі 155550,45 грн.

Окрім цього, у встановленому законом порядку позивач з кредиторськими вимогами не заявлявся та відповідно до реєстру вимог кредиторів не був включений. Таким чином, заявлені позивачем вимоги в межах цього спору відповідно до п.8 ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вважаються погашеними.

Представник заявника належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 28.08.20117р. Руденко поштового відправлення, однак, на виклик суду не прибув, про причину неприбуття не повідомив. Відповідно до вимог ч.1 ст.231 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви.

Заслухавши останнього та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно із ч.1 ст.232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню за наявності лише двох підстав, а саме: якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

ВС України зробив висновок про те, що правильною є практика тих судів, які скасовують заочне рішення лише за наявності двох підстав, визначених у ст.232 ЦПК, зокрема, якщо буде встановлено, що відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач дійсно не з'явився в судове засідання, оскільки відсутнє підтвердження про вручення представнику останнього повідомлення про час і місце засідання, що відбулося 17.12.2015р.

Однак, відсутня друга підстава для скасування заочного рішення, визначена у ст.232 ЦПК, тобто докази, на які посилається відповідач, не мають істотного значення для правильного вирішення справи, адже останній не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують відсутність заборгованості перед позивачем як на час ухвалення заочного рішення, так і на час його перегляду, чи відсутність у позивача підстав для звернення до суду за захистом порушеного права, тому в задоволенні заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст.210,231,232 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

заяву Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про перегляд заочного рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Фінанси та кредит» про стягнення суми депозитного вкладу залишити без задоволення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Головуючий-суддя ОСОБА_3