Decision № 6943191, 09.11.2009, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2009 р. Справа № 29/371-09

вх. № 7181/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Алексеєв В.В.

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом

ВАТ Електромашинобудівний завод "Фірма Селма", м. Сімферополь

до СПДФО ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 52193,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 41119,40 грн. боргу, 4944,60 грн. пені, 1073,84 грн. річних, 5055,59 грн. інфляції,521,93 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Позивач 09.11.09 надав до суду акт звірки підписаний сторонами станом на 04.11.09, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 37919,40 грн. У судовому засіданні представник позивача позов підтримує повністю.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом докази не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані суду докази, вислухавши пояснення представника позивача суд встановив, що 29.09.08 між сторонами було підписано договір №ФС-0000155. Відповідно до умов договору, позивач зобов`язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його вартість протягом строку, що вказаний у договорі. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, передав відповідачеві товар на суму 50151,66 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується матеріалами справи, але оплату його вартості здійснив лише частково у розмірі 9032,26 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 26.08.09 (день направлення позовної заяви до суду) склала 41119,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в період з 01.09.09 до 04.11.09, тобто після звернення позивача з позовом до господарського суду, сплатив на користь позивача 3200 грн. боргу.

За таких обставин, провадження по справі в частині стягнення 3200 грн. боргу слід припинити відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 37919,40 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Пунктом 4.3 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді штрафу у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочки.

Ст. 549 Цивільного кодексу України, вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, суд, прийшов до висновку, що штрафні санкції, які встановлені договором, є пенєю.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, нарахований позивачем пеня в сумі 4944,60 грн. відповідає умовам договору та вимогам законодавства і підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 5055,59 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 1073,84 грн. річних, обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові на позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з СПДФО ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь ВАТ Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА" (м. сімферополь, вул. ген. Васильєва, 32-А, код 20732066) - 37919,40 грн. боргу, 4944,60 грн. пені, 1073,84 грн. річних, 5055,59 грн. інфляційних, 521,93 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову провадження по справі припинити.

Суддя