Court ruling № 69405574, 02.10.2017, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви без розгляду

"02" жовтня 2017 р. Справа № 911/2910/17

Суддя Кошик А.Ю,. розглянувши позовну заяву і додані до неї документи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма “Матюші”, Київська обл., с. Матюші

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Щорса, Київська обл., с. Яблунівка

про усунення перешкод у користуванні майном

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла заява б/н від 28.09.2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Матюші» до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Щорса про усунення перешкод у користуванні єдиним масивом земельних ділянок шляхом зобов’язання сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.. Щорса звільнити єдиний масив земельних ділянок загальною площею 128га у межах Пилипчанської сільської ради білоцерківського району київської області до складу якого входять земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220485100:01:013:0087; 3220485100:01:013:0073; 3220485100:01:013:0077; 3220485100:01:013:0064; 3220485100:01:013:0082; 3220485100:01:013:0068; 3220485100:01:013:0086; 3220485100:01:013:0074; 3220485100:01:013:0080; 3220485100:01:013:0066; 3220485100:01:013:0085; 3220485100:01:013:0084; 3220485100:01:013:0070; 3220485100:01:013:0075; 3220485100:01:013:0053; 3220485100:01:013:0049; 3220485100:01:013:0067; 3220485100:01:013:0057; 3220485100:01:013:0043; 3220485100:01:013:0071; 3220485100:01:013:0062; 3220485100:01:013:0065; 3220485100:01:013:0039; 3220485100:01:013:0069; 3220485100:01:013:0041; 3220485100:01:013:0024; 3220485100:01:013:0040; 3220485100:01:013:0042; 3220485100:01:013:0044; 3220485100:01:013:0030; 3220485100:01:013:0047; 3220485100:01:013:0059; 3220485100:01:013:0072; 3220485100:01:013:0031;; 3220485100:01:013:0025; 3220485100:01:013:0076; 3220485100:01:013:0078; 3220485100:01:013:0079; 3220485100:01:013:0037; 3220485100:01:013:0055; 3220485100:01:013:0032; 3220485100:01:013:0029; 3220485100:01:013:0083; 3220485100:01:013:0061; 3220485100:01:013:0081; 3220485100:01:013:0060; 3220485100:01:013:0056; 3220485100:01:013:0054; 3220485100:01:013:0052; 3220485100:01:013:0051; 3220485100:01:013:0050; 3220485100:01:013:0048; 3220485100:01:013:0046; 3220485100:01:013:0033; 3220485100:01:013:0034; 3220485100:01:013:0035; 3220485100:01:013:0036; 3220485100:01:013:0038; 3220485100:01:013:0028; 3220485100:01:013:0027; 3220485100:01:013:0026; 3220485100:01:013:0058.

Наведена позовна заява поверталась позивачу в порядку ст. 63 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 14.09.2017 року №911/2741/17 у зв’язку з порушенням ст. 58 Господарського процесуального кодексу України щодо об’єднання позовних вимог та сплатою позивачем судового збору в сумі 1600 грн. як з однієї вимоги немайнового характеру.

Позивачем повторно подано позов без усунення наведених в ухвалі від 14.09.2017 року №911/2741/17 недоліків. Як вбачається з пояснень позивача, він вважає, що у позові заявлено одну вимогу немайнового характеру щодо усунення перешкод в користуванні єдиним масивом земельних ділянок загальною площею 128га з наведеними кадастровими номерами. У зв’язку з чим, позивач зазначає про відсутність порушення правил об’єднання позовних вимог та достатність сплати 1600 грн. судового збору з заявлених позовних вимог.

У зв’язку з чим, суд зазначає, що згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України визначено земельну ділянку як об'єкт права власності. Зокрема, ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

При цьому, ст. 79 1 Земельного кодексу України визначає порядок формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.

Частиною 1 ст. 79 1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

З огляду на ч.ч. 3, 4 ст. 79 1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з ч. 9 ст. 79 1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином, з огляду на наведені норми земельного законодавства, сформована земельна ділянка, якій присвоєно кадастровий номер є самостійним об'єктом цивільних прав (об'єктом права власності).

При цьому, чинне законодавство не визначає такого об’єкту цивільних прав, як масив земельних ділянок, який складається з сукупності окремих земельних ділянок з самостійними кадастровими номерами, які хоч і розташовані поряд, однак є окремими земельними ділянками, тобто самостійними об’єктами цивільних прав.

Таким чином, в позові фактично заявлено вимоги про усунення перешкод в користуванні 64 земельними ділянками – самостійними об’єктами цивільних прав, тобто об’єднано 64 немайнові спори.

В силу положень ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Однак, позивачем не обґрунтовано, в чому полягає взаємопов’язаність та необхідність розгляду у сукупності в межах одного спору 64 вимог про усунення перешкод у користуванні позивачем земельними ділянками, оскільки з огляду на ст.ст. 79, 79 1 Земельного кодексу України масив земельних ділянок не визначений об’єктом цивільного права.

Відповідно до п. 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Відповідно до п. 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (абзац другий частини третьої статті 6 Закону).

У випадках коли в позовній заяві альтернативно викладено майнові або немайнові вимоги, господарському суду слід у порядку підготовки справи до розгляду зобов'язати позивача визначитись з предметом спору і в зв'язку з цим вирішити питання, пов'язані зі сплатою судового збору у встановленому розмірі. Крім того, за наявності підстав для відмови у прийнятті позовної заяви в частині однієї з вимог господарський суд може порушити провадження у справі щодо альтернативної вимоги; у такому разі питання щодо сплати (стягнення) судового збору вирішується за загальними правилами.

Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, оскільки позивачем у позовній заяві не обґрунтовано необхідність розгляду у сукупності в межах одного спору 64 вимог про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, як і не визначено у чому полягає їх взаємопов’язаність, суд дійшов висновку, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, а спільний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, що суттєво утруднить вирішення спору.

Пунктом 3.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК України).

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Приписами ст. ст. 4, 6 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання у 2017 році до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у 1 (одному) розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2017 року в розмірі 1600,00 гривень.

Судом встановлено, що позивачем заявлено 64 вимоги немайнового характеру, а тому за подання відповідного позову судовий збір має бути сплачено за кожну із заявлених вимог немайнового характеру окремо.

Однак, як вбачається з доданої до позовної заяви квитанції №231 від 28.08.2017 року, позивачем за подання відповідного позову сплачено 1 600,00 грн судового збору, що не відповідає положенням вищезазначених норм закону, а тому додана до позовної заяви квитанція №231 від 28.08.2017 не є належним та допустимим доказом сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Пунктами 4, 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, а також якщо порушено правила об’єднання вимог або об’єднано в позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Отже, позовна заява з вказаної підстави підлягає поверненню без розгляду.

Керуючись пп. 4, 5 ч. 1 ст. 63, ст. ст. 57, 58, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачеві без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Суддя А.Ю. Кошик