№ 6932018, 06.10.2009, Mykolaiv District Administrative Court

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

06.10.2009 р. № 2а - 4654/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді

Зіньковського О. А. при секретарі судового засідання Васильєвої А.Ю. вирішив адміністративну справу

за позовомЗаводський районний центр зайнятості, вул. 6-та Поперечна, 32, Миколаїв, 54010

доОСОБА_1, АДРЕСА_1

простягнення не законно отриманої допомоги по безробіттю, за участю представників: від позивача: Мельник В.І. довіреність № 06-1149/07 від 27.11.2008 р.

від відповідача: не зявився

Заводським районним центром зайнятості предявлено позов про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 8037 грн. 02 коп..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем була прихована інформація про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, якою є інформація про статус субєкта підприємницької діяльності.

Відповідач заперечень проти позову не надав, у судове засідання не зявився. Ухвала суду від 07.09.2009 та позовна заява з додатком направлені за адресою відповідача, повернулись з відміткою поштової установи про закінчення строку зберігання.

У суду відсутні відомості зміни відповідачем місця проживання. Приписи Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають зясування судом або стороною по справі фактичного місцезнаходження іншої сторони та здійснення її розшуку.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

До Заводського районного центру зайнятості в пошуках роботи звернувся громадянин ОСОБА_1, мешканець м. Миколаєва з заявою про надання статусу безробітного в якій зазначено, що відповідач трудовою та підприємницькою діяльністю не займається (арк.спр.5).

24.12.2008 р. відповідачу була призначена допомога по безробіттю на підставі п. 1, 2, 4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Як безробітна, відповідач перебував на обліку Заводського районного центру зайнятості з 24.12.2008 року до 20.05.2009 року.

Працівниками позивача при здійснені звірки даних центру зайнятості із даними Державної податкової адміністрації України було виявлено, що відповідач на момент реєстрації в центрі зайнятості мав статус субєкта підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.6-7).

Відповідно до п. б ч.3 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення" в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Згідно ст.2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Таким чином, відповідач приховав від центру зайнятості свій статус фізичної особи підприємця, на момент отримання статусу безробітного та одержання допомоги по безробіттю відносився до зайнятого населення і не мав права на отримання зазначеного статусу та на отримання відповідної допомоги.

Тобто, у відповідний період відповідач мав статус субєкта підприємницької діяльності і в той же час отримував допомогу по безробіттю, що передбачена Законом України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, тому, згідно з ст.36. зазначеного Закону, не мав права на отримання зазначеної допомоги.

Таким чином, відповідач отримав допомогу по безробіттю на загальну суму 8037 грн. 02 коп., про що свідчить довідка позивача від 02.07.2009 р..

У відповідності з ч.3 ст.36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед Заводським районним центром зайнятості склала 8037 грн. 02 коп..

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості, станом на час розгляду справи, не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінет Міністрів України "Про державне мито" позивач звільнений від сплати державного мита.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Заводського районного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 22440337) заборгованість в сумі 8037 грн. 02 коп. (вісім тисяч тридцять сім грн. 02 коп.).

Відповідно статті 186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням адміністративного суду.

Суддя О. А. Зіньковський