Court ruling № 6921347, 11.11.2009, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-5603/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Бившевої Л.І.

                     Степашка О.І.

при секретарі Кризі В.О.

за участю представника

відповідача Грушкіної В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.02.2007р.

у справі № 20-3/324

за позовом Закритого акціонерного товариства «Інкерманський кар’єр розрізних вапняків «Інкерстром»

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                     ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 11.12.2006 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 р. постанову Господарського суду міста Севастополя від 11.12.2006 р. скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя від 23.02.2006 р. №0000152301/0 про донарахування ЗАТ «Інкерманський кар’єр розрізних вапняків «Інкерстром»податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 5259,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2630,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 85,00 грн. державного мита.

ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права: п. 5.1, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.п. 4, 6 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.10.1999 р. № 246 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 751/4044, п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив.           

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом № 23-129/12/02030057/6 від 10.02.2006 р. планової виїзної документальної перевірки зафіксовані порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у неправильному визначенні балансових залишків товарних запасів на кожну звітну дату, в балансову вартість запасів не була включена собівартість придбаних автомобільних шин і акумуляторів, що призвело до заниження оподаткованого прибутку (валового прибутку) за 2004 рік на 18489 грн. і за 9 місяців 2005 року на 2548 грн. та, відповідно, до заниження податку на прибуток у сумі 5259 грн.

При цьому, податковий орган виходив з таких обставин.

Згідно із облікових регістрів і оборотно-сальдових відомостей до складу валових витрат за 2004 рік включені затрати на придбання автомобільних шин і акумуляторних батарей, які оприбутковані до складу товарно-матеріальних цінностей по рахунку № 207 «Запасні частини». Кількісний облік таких матеріалів вівся по картках складського обліку, в яких відображався рух таких товарно-матеріальних цінностей окремо (прихід, витрати). Проте, в аналітичному обліку відсутня інформація про повний нормативний знос автомобільних шин і термін експлуатації акумуляторів, встановлених у період з січня 2004 року по вересень 2005 року, списання яких можна проводити після проходження нормативів, встановлених Нормами експлуатаційного пробігу автомобільних шин, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 08.12.1997 р. № 420, і Правил нагляду і підтримки в робочому стані свинцово-кислотних акумуляторних батарей стандартів НД 7214У 95120-157-97, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 08.12.1997 р. № 417. Таким чином, автомобільні шини і акумулятори у бухгалтерському обліку підприємства списані з рахунку «Запасні частини»на рахунок «Загальновиробничі витрати»без урахування встановлених норм і порядку, тобто до їх зносу.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №00001523301/0 від 23.02.2006 р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 5259,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 2630,00 грн.

Суд касаційної інстанції знаходить такою, що ґрунтується на приписах п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (пункт 5.9 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. № 349-IV) позицію суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача підстав вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (автомобільних шин та акумуляторних батарей), які були списані для заміни раніше встановлених на автотранспорті підприємства та передані зі складу у експлуатацію.

Пункт 5.9. ст. 5 вказаного Закону зобов’язує платника податку вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Позиція податкового органу щодо того, що дані товарно-матеріальні цінності могли бути списані позивачем з рахунку «Запасні частини»лише при умові їх повного зношення, момент якого визначається проходженням нормативів, встановлених Нормами експлуатаційного пробігу автомобільних шин, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 08.12.1997 р. № 420, і Правил нагляду і підтримки в робочому стані свинцово-кислотних акумуляторних батарей стандартів НД 7214У 95120-157-97, є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства.

Вказані податковою інспекцією нормативно-правові акти не є нормативно-правовими актами, якими регулюються правила ведення податкового обліку при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів. До того ж, не є такими, що зареєстровані у Міністерстві юстиції України у порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», як того вимагає Указ Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 03.10.1992 р. № 493/92, а тому вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані при вирішенні справи.

Отже, передача автомобільних шин і акумуляторів зі складу в експлуатацію не передбачає обов’язку підприємства враховувати їх при розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів на кінець звітного періоду, оскільки така вимога п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачена.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий

Судді Н.Г. Пилипчук

О.М. Нечитайло Л.І. Бившева О.І. Степашко