Decision № 69171663, 21.09.2017, Samarskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа 206/1761/17

Провадження 2/206/687/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2017 р. Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Панюшкіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 треті особи: приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку, скасування реєстрації права власності та поновлення реєстрації прав власності.

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про визнання недійсним договорів дарування житлового будинку, скасування реєстрації права власності та поновлення реєстрації прав власності.

21 вересня 2017 року Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська за заявою позивача було залишено без розгляду заявлену позовну вимогу позивача ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору дарування транспортного засобу VOLVO FH 12 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е та напівпричепу Н/ПР - бортовий Е марки SCHMITZ, модель S01, укладений між дарувальником ОСОБА_1 та обдарованим ОСОБА_3

Свої позовні вимоги зі змінами та доповненнями позивач обґрунтував тим, що перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2, за його згодою 24.03.2014 р. остання придбала будинок №50 по вул. Маршала гречка у м. Дніпро для подальшого спільного проживання, покупцем в договорі купівлі - продажу будинку зазначено ОСОБА_2, але оскільки нерухоме майно було придбане під час шлюбу дане майно є спільною сумісною власністю. В листопаді 2015 року позивачем було отримано ухвалу суду та копію позовної заяви з додатками до неї з яких йому стало відомо про те, що Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до нього про стягнення заборгованості. В даному позові ПАТ "Укрсоцбанк" просив суд стягнути з нього заборгованість за договором у розмірі 902472 грн. 53 коп. та судовий збір у розмірі 3654 грн. 00 коп. На момент подачі ПАТ "Укрсоцбанк" позову до суду про стягнення з нього заборгованості він мав у спільній сумісній власності будинок №50 по вул. Маршала Гречка у м. Дніпро. У позивача виникли реальні побоювання щодо можливих негативних наслідків - звернення стягнення на майно боржника або забезпечення позову шляхом заборони відчуження даним майном у будь-який час вже під час розгляду справи. Після консультації з юристом, що для забезпечення позову судом може бути заборонено відчуження його власності, щоб уникнути можливого звернення стягнення на вищезазначене нерухоме та рухоме майно, розуміючи ризик втрати майна, після неодноразових спільних сімейних розмов, його дружиною було здійснено відчуження даного майна на користь сина ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 23.11.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Договір укладався без наміру створення правових наслідків, знаючи про те, що він не буде виконаний, так як домоволодіння не буде передаватися відповідачеві 1, договір дарування домоволодіння було укладено з метою приховання майна на яке бути звернено стягнення, з дня укладання договору дарування, домоволодіння №50 по вул. Маршала Гречко у м. Дніпро фактично не передано ОСОБА_3, як дарунок він з ОСОБА_2, залишили реєстрацію місця проживання, де зареєстровані й продовжували проживати у даному будинку, правовстановлюючі документи на який також зберігалися у них. При укладанні договору дарування була відсутня мета передати у власність ОСОБА_6, вищезазначене майно, метою було уникнути витрати майна у випадку задоволення позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" щодо стягнення з позивача заборгованості оскільки вони не могли передбачити який результат настане у ході судового процесу, вирішили не ризикувати та відчужили майно, про що син також знав та усвідомлював мету здійснення таких дій, тому є підстави вважати договір дарування фіктивним.

На підставі викладеного просить суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку №50 по вул. Сергія Кульчицького (кол. вул. Маршала Гречка) у м. Дніпро, укладений 23 листопада 2015 року між дарувальником ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та обдарованим ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5. Визнати недійсним договір дарування житлового будинку №50 по вул. Сергія Кульчицького (кол. вул. Маршала Гречка) у м. Дніпро, укладений 24 січня 2017 року між дарувальником ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та обдарованим ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5. Скасувати реєстрацію права власності та поновити реєстрацію права власності за ОСОБА_2, а саме на житловий будинок №50 по вул. Сергія Кульчицького (кол. вул. Маршала Гречка) у м. Дніпро.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на те, що договір дарування був фіктивний аби уникнути стягнення за пред'явленим до нього позову, домоволодіння було придбано у шлюбі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольни, посилалася на те, що зазначені договори дарування житлового будинку та транспортного засобу є фіктивними, укладалися аби уникнути грошового стягнення за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог заперечувала, пояснила, що даний будинок їй чоловік подарував на п'ятдесятиріччя, являючись власником даного будинку за згодою позивача подарували його своєму сину, після розірвання шлюбу син вернув їй будинок. Вважає, що даний договір дарування житлового будинку укладався без порушень та за згодою позивача, підстав вважати його недійсним немає.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, пояснив, що будинок та автомобіль придбаваюся батьками за час перебування їх у шлюбі, потім даний будинок було подаровано йому, який потім він подарував своїй матері.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог заперечувала, погодилася з обставинами викладеними відповідача.

Відповідачем ОСОБА_2 також було подано до суду заперечення, які вона обґрунтовує тим, що будинок №50 по вул. Маршала Гречка у м. Дніпро вона придбавала з власної ініціативи та за власним бажанням, хоч і зі згодою позивача так як позивач перебував вдома дуже рідко будинком та прибудинковою територію займалася вона. Після отримання позивачем позову від Укрсоцбанку та початку судової справи зі стягнення з позивача грошових коштів в великому розмірі дозволу по даному договору вона, як дружина не надавала, з власної волі міркувань про майбутнє своїх дітей, маючи у власності лише будинок, вирішила подарувати цей будинок своєму синові ОСОБА_3, про що неодноразово наголошувала позивачеві, договір дарування був укладений нею з власної волі, усвідомлено з метою створення сприятливих умов для своїх дітей. Скоєний правочин був вчинений вільно, відповідав її внутрішній волі, він був чітко спрямований на набуття її сином права власності на житло, правочин був нотаріально посвідчений та не був вчинений під впливом, обману чи насильства. Договір дарування був укладений нею з прямою метою передачі права власності на будинок синові, жодних інших намірів не було, тай факт, що вона залишилася жити в цьому будинку жодним чином не вказує на фіктивність та недійсність правочину, так як вона є матір'ю а не стороння йому особа й не мала іншого місця проживання.

На підставі викладеного просить суд відмовити ОСОБА_1 в позові в частині визнання договору дарування житлового будинку № 50 по вул. Маршала Гречка у м. Дніпро, укладений 23 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним; визнання договору дарування житлового будинку №50 по вул. Маршала Гречка у м. Дніпро, укладений 24 січня 2017 року між дарувальником ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недійсним; скасування реєстрації права власності та поновлення реєстрації права власності за ОСОБА_2 щодо житлового будинку №50 по вул. Маршала Гречка у м. Дніпро.

Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши матеріали цивільної справи № 206/5825/15 провадження № 2/206/1533/15 суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні було встановлено, що 24 березня 2014 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 було укладено договір купілі-продажу житлового будинку № 50 по вул. Маршала Гречка у м. Дніпропетровську, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с. 89)

Відповідно до цивільної справи № 206/5825/15-ц провадження 2/206/1533/15, 22 жовтня 2015 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою звернулося Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 902472,53грн та судових витрат в розмірі 3654,00 грн., (а.с. 2-3) Ухвалою від 04 листопада 2017 року було відкрито провадження по даній цивільній справи (справа № 206/5825/15-ц, а.с. 22)

23 листопада 2015 року між власником майна ОСОБА_2 та обдаровувачем ОСОБА_3 за письмовою згодою ОСОБА_1 було укладено договір дарування житлового будинку №50, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Гречка, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, відповідно до якого ОСОБА_3 подарували зазначене майно (а.с. 67-69)

Відповідно до рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" було відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, визнані припиненими правовідносини поруки за договором поруки № Б/н укладений 06.06.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в подальшому Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, за яким ОСОБА_1 поручився за зобов'язанням ОСОБА_10 перед Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" за договір про надання відновлюваної кредитної лінії №92/07 від 06.06.2007 року. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 243,60 грн. Стягнуто із ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 243,60 грн. ( справа № 206/5825/15-ц, а.с. 62-62)

Апеляційну скаргу позивача на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2015 року було повернуто позивачу відповідно Ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2016 року (справа № 206/5825/15-ц, а.с. 123)

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с. 8)

25 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування житлового будинку №50, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Гречка, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, відповідно до якого ОСОБА_2 було подаровано зазначене майно (а.с. 70-31)

Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із встановленими в судовому засіданні доказами, суд доходить до наступного.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)визнання правочинунедійснимє одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Так, відповідно до частин першої - третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійснимє правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разівизнаннятакого правочинунедійснимсудом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бутивизнанийсудомнедійсним(оспорюваний правочин).

При вирішенні позову провизнання недійснимоспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

На підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п'ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Відповідно до статей 229233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставоюдля визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Судом не береться до уваги доводи позивача та його представника, що укладений 23 листопада 2015 року договір дарування між власником майна ОСОБА_2 та обдарованим ОСОБА_3Ф житлового будинку №50, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Гречка, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 є фіктивний, оскільки при укладанні даного договору між власником майна ОСОБА_2 та обдарованим ОСОБА_3 позивачем при повному розумінні всіх обставин та бажанні уникнути цивільно-правової відповідальності по іншій справі було надано письмову згоду своїй дружині на відчуження даного домоволодіння (а.с. 69)

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Згідно ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до п. 19 постанови Пленумом Верховного Суду України "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що правочин, вчинений під впливом під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка в наслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Таких обставин позивачем та представником позивача не було доведено.

Згідно ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все вище перелічене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договорів дарування житлового будинку, скасування реєстрації права власності та поновлення реєстрації прав власності відмовити.

Керуючись ст.ст. 203,209, 215,717 Цивільного кодексу України, ст.ст. 48, 10, 11, 18, 5764, 88, 130, 154, 208, 209, 212 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2017 у справі № 206/1761/17 провадження № 2/206/687/17.

Скасувати заборону відчуження житлового будинку № 50 (п'ятдесят) по вулиці Сергія Кульчицького (колишня назва Маршала Гречка) у м. Дніпро.

Скасувати заборону відчуження земельної ділянки № 50 (п'ятдесят) по вул. Сергія Кульчицького (колишня назва Маршала Гречка) у м. Дніпро.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.О. Сухоруков