Court ruling № 69073702, 13.09.2017, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У Х В А Л А

13 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и л а :

Галицькій районний суд м. Львова рішенням від 13 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнив та визнав за нею право власності на: автомобіль марки «Toyota Prado», 2008 року випуску; житловий будинок загальною площею 54,7 кв.м, комору в підвалі загальною площею 10 кв.м та земельну ділянку загальною площею 0,0077 га, що розташовані за адресою: вул. Пильникарська, 16, м. Львів; грошові кошти у розмірі 277 тис. 550 грн отримані за продаж частки в статутному капіталі Спільного Українсько-Кіпрського підприємства «ЛЕО ПОРТО»; грошові кошти у розмірі 257 тис. 400 грн отримані за продаж частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Євген», Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрос» та Приватного підприємства «М-Студія»; вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 31 березня 2017 року відмовив у відкриті апеляційного провадження з підстав визначених статтею 297 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 13 липня 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на підставі статті 328 ЦПК України.

У серпні 2017 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2017 року з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме частини другої статті 325 ЦПК України.

На обґрунтування своїх доводів заявник надав рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року, ухвалу Верховного Суду України від 26 січня 2011 року, постановлену ним як судом касаційної інстанції, та постанови Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року та 1 березня 2017 року.

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 пропустив строк на касаційне оскарження, а наведені ним причини такого пропуску не можна визнати поважними, оскільки, згідно із супровідним листом копія ухвали суду апеляційної інстанції від 31 березня 2017 року того ж дня була надіслана судом апеляційної інстанції на адресу ОСОБА_4, при цьому, останній не надав доказів на підтвердження своїх доводів.

У наданих для порівняння ухвалах Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

- поновив строк на касаційне оскарження, оскільки недотримання строків на касаційне оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції щодо несвоєчасного надіслання копії оскаржувальної ухвали скаржнику та залишив касаційну скаргу без руху для усунення її недоліків (24 жовтня 2016 року);

- скасував ухвалу суду апеляційної інстанції, якою визнано неподаною та повернуто апеляційну скаргу заявнику, а питання про прийняття апеляційної скарги передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки судом не дотримано вимог статті 222 ЦПК України щодо надсилання заявнику ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху та надання строку для усунення її недоліків (26 січня 2011 року).

Таким чином, у справах, в яких ухвалено надані заявником для порівняння рішення, та у справі, рішення в якій просить переглянути заявник, встановлено різні фактичні обставини.

Порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подану заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні й ті самі норми процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

У постанові Верховного Суду України від 1 березня 2017 року № 6-2818цс16 міститься висновок про те, що у разі, якщо представник заявника не був присутній у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, докази про його належне повідомлення про день та час слухання справи в матеріалах справи відсутні, копію ухвали суду апеляційної інстанції належним чином позивачу направлено не було і недотримання строків на касаційне оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, зокрема не направленням належним чином у передбачений законом спосіб копії ухвали особі, яка брала участь у справі, проте не була присутня в судовому засіданні, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.

У іншій постанові Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року № 6-1724цс16 зазначено, що постановляючи ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, суд не звернув уваги на те, що з вини суду апеляційної інстанції заявник не отримав повного тексту оскаржуваного судового рішення, у зв'язку із чим він був позбавлений права на подання касаційної скарги.

Підстави для висновку про те, що оскаржувана ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеним у вказаних постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм права, відсутні.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Я.М. Романюк

В.М. Сімоненко