Court ruling № 69062108, 20.09.2017, Lviv Administrative Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7413/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мікули О.І.,

суддів Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 08 червня 2017 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання нечинним та скасування пункту 3.7 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача - ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача - виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради, в якому просив визнати нечинним та скасувати п.3.7. рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 11 травня 2017 року №317 «Про демонтаж тимчасових споруд».

Представник позивача також подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 11 травня 2017 року №317 «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині п.3.7. до вирішення спору по суті.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 08 червня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представник позивача - ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що позивач надав достатні докази існування до ухвалення рішення в цій адміністративній справі очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, а саме: демонтаж вивіски до вирішення судом справи по суті істотно впливає на реалізацію права позивача на здійснення господарської діяльності, завдасть шкоди та репутації підприємця; у разі демонтажу наявна очевидна небезпека заподіяння шкоди майну позивача (знищення/пошкодження обєктів зовнішньої реклами), оскільки її вартість становить понад 30000,00 грн., також необхідність в подальшому докласти значних зусиль та витрат для відновлення прав, в разі невжиття заходів забезпечення позову (оплатити витрати, повязані з демонтажем обєктів зовнішньої реклами, штрафні (господарські) санкції за несвоєчасний демонтаж рекламного засобу, замовити та оплатити послуги з відновлення демонтованих обєктів зовнішньої реклами, їх транспортування, підключення до них електроенергії і у разі пошкодження при демонтажі послуги з ремонту цього обєкту). Просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином, тому відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та охоронюваним законом інтересам чи наявності неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, тому підстави для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відсутні.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Підставами для забезпечення адміністративного позову, які передбачені ст.117 КАС України, є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.117 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Даючи правову оцінку мотивам заяви про забезпечення позову, ухвалі суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що позивач не довів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та охоронюваним законом інтересам, оскільки доводи позивача ґрунтуються на припущеннях, чи наявності неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття саме таких заходів, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відсутні.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 08 червня 2017 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 344/7179/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

ОСОБА_3