№ 69011085, 19.09.2017, Babushkinskyi District Court of Dnipropetrovsk City

справа № 200/15604/17,

провадження № 3/200/3439/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Леонов А.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянство України, ІПН суду не наданий, паспорт серії КЕ № 305519, працюючої начальником управління по роботі з персоналом департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради, службова адреса: м.Дніпро, просп. Д.Яворницького, буд. 75, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

за ч.2 ст.212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 15.06.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровської міської ради з інформаційним запитом на отримання копії розпорядження міського голови, наказу про прийняття на роботу, посадової інструкції та інформації про освіту керівника департаменту Директора департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради ОСОБА_3 21.06.2017 року за вих.. № 8/13-114, ОСОБА_1, яка обіймає посаду начальника управління по роботі з персоналом департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради, було підготовлено та направлено відповідь на запит, без надання копій кадрових документів, а саме розпорядження Дніпровського міського голови та наказ про прийняття на роботу ОСОБА_3, з огляду на віднесення їх до внутрішньо-організаційних, тобто необґрунтовано віднесено інформацію до інформації з обмеженим доступом.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надіслала клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із її перебуванням у щорічній відпустці.

Розглянувши матеріали справи вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-3 КУпАП, доведена та підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення; копією інформаційного запиту громадянина ОСОБА_2, копією відповіді на запит про надання інформації від 21.06.2017 року, де виконавцем зазначена ОСОБА_1, копією документів щодо службових повноважень та обовязків.

Обставини, що помякшують відповідальність не встановлені.

Обставини, що обтяжують відповідальність - не встановлені.

Так, суддею встановлено, що відповідь начальника управління по роботі з персоналом департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб»єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про публічну інформацію», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків.

Згідно з п. 1 ч. 1 Закону України «Про публічну інформацію», право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема обов»язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 13 Закону України «Про публічну інформацію», надає визначення, хто є розпорядниками інформації, до яких належать суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Вказаним Законом визначено види інформації з обмеженим доступом та підстави, за якими розпорядник інформації може обмежити доступ до інформації.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про публічну інформацію» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Так, положеннями ч. 2 ст. 6 Закону України «Про публічну інформацію» передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1)виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2)розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3)шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відмова у наданні інформації є обґрунтованою, у разі якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. В іншому випадку така відмова надати запитувану інформацію є необґрунтованою та такою, що суперечить Закону.

У відповіді на запит громадянина ОСОБА_2 не вказано обґрунтування обмеження доступу до інформації відповідно до вимог Закону України «Про публічну інформацію».

Крім того, частиною сьомою статті 6 Закону України «Про публічну інформацію» наголошується на тому, що обмеженню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Це означає, що у разі, якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, надається його копія, з якої вилучено таку інформацію, наприклад, шляхом ретушування.

Зазначені положення чинного законодавства при наданні відповіді не були дотримані, а тому посилання у відповіді на запит щодо віднесення запитуваної інформації до внутрішньо-організаційних є безпідставним.

Таким чином, вважаю, що вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП, доведена повністю, а тому вважаю за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, оскільки воно є достатньою мірою покарання за вчинене правопорушення.

Керуючись ст.212-3, ст.ст. 252, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-3 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 510 (пятсот десять) гривень (призначення платежу: адміністративні штрафи та інші санкції, отримувач: УДКСУ у Бабушкінському районі, м. Дніпропетровська Дніпропетровської області р/р: 31116106700004, КБКД: 21081100, МФО: 805012, ЄДРПОУ: 37989274, Банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в розмірі 320 (триста двадцять) гривень (отримувач: УДКСУ у Шевченківському районі, м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, р/р: 31210206700004, КБКД: 22030001, МФО: 805012, ЄДРПОУ: 37989274, Банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, призначення платежу: судовий збір за розгляд справ про адміністративні правопорушення).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова про накладення адміністративного стягнення може бути звернена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Суддя: А.А.Леонов