Court ruling № 68989640, 14.09.2017, Kharkiv Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 621/1305/17 Головуючий суддя 1-ї інстанції - Бібік О.В.

Провадження № 22-ц/790/5115/17 Доповідач - Колтунова А.І.

№22-ц/790/5116/17

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою директора товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» - Бичкової І.П. на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 27 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

26 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (далі - ТОВ «Єврокар Україна») про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів.

В обґрунтування позову зазначив, що 15 березня 2017 року між ним та ТОВ «Єврокар Україна» було укладено договір фінансового лізину №638 (далі - договір).

Згідно вказаного договору відповідач зобов'язався продати транспортний засіб марки ВАЗ 2110, 2014року випуску, за 85 000 грн., а позивач мав сплатити рахунки на загальну суму 25 000 грн, після сплати яких автомобіль мав бути переданий останньому протягом трьох днів після сплати вищезазначеної суми.

Після підписання договору, з його змісту вбачалося, що замість раніше обумовленого автомобіля марки ВАЗ 2110 в угоді був зазначений автомобіль марки ЗАЗ Sens, окрім цього, змінено вартість автомобіля з 85 000 грн. до 179 550 грн.

Позивач просив суд визнати недійсним договір фінансового лізингу №638 від 14 березня 2017 року, укладеного між ТОВ «Єврокар Україна» та ОСОБА_2

Стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» на його користь 27 000, 00 грн., що складається з 12 568, 00 грн. - комісії за організацію договору фінансового лізингу №638 від 15.03.2017 року, 12 431, 50 грн. - авансового платежу згідно договору лізингу № 638 від 15.03.2017 року, та 2 000, 00 за витрати на правову допомогу.

06 червня 2017 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову. В обґрунтування заяви зазначив, що невжиття своєчасних заходів для забезпечення позову може утруднити виконання рішення або зробити його виконання неможливим, оскільки відповідач не виходить на зв'язок з позивачем, уникає телефонних дзвінків, між сторонами відсутня домовленість про добровільне повернення коштів, відповідач не виконує попередніх домовленостей.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 27 червня 2017 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Єврокар Україна», що знаходяться на рахунку АТ «Райфайзен банк Аваль» в межах заявлених позовних вимог на суму 25 000, 00 грн.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції директором ТОВ «Єврокар Україна» - Бичковою І.П. подано апеляційну скаргу, в яких просить скасувати ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 27 червня 2017 року, якою накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Єврокар Україна», в задоволенні заяви відмовити, посилаючись на ті обставини, що ухвала суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права.

Суд, ухвалюючи судове рішення про забезпечення позову, не зазначив підстав, які свідчили б про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що частина грошових коштів ними позивачу повернуто.

Крім того, накладення арешту на особові рахунки товариства перешкоджає господарської діяльності.

В суді апеляіційної інстанції ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник ТОВ «Єврокар Україна» в судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга директора ТОВ «Єврокар Україна» - Бичкової І.П. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Єврокар Україна», що знаходяться на рахунку акціонерного товариства «Райфайзен банк Аваль» №26007532869, МФО 380805 в межах на суму 25 000, 00 грн., суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.3. постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22 грудня 2006 року зі змінами, внесеними постановою Верховного суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Пунктом 4 зазначеної постанови Пленуму Верховного суду України передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Проте, ухвалюючи судове рішення про забезпечення позову суд першої інстанції не зазначив підстав, які свідчать про те, чи існує реальна загроза невиконання рішення суду при забезпеченні позову.

Крім того, судом не було враховано, що на підставі заяви позивача від 21 березня 2017 року договір фінансового лізингу між сторонами був розірваний і ОСОБА_2 відповідачем була повернута частково сума, сплачена по зазначеному договору, у розмірі 9 945, 20 грн. (а. с. 43-45).

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач не ухиляється від вирішення спору, який виник між ТОВ «Єврокар Україна» та ОСОБА_2 по зазначеним договорам.

Крім того, при накладенні арешту на грошові кошти ТОВ «Єврокар Україна», що знаходяться на рахунку акціонерного товариства «Райфайзен банк Аваль» №26007532869, МФО 380805 на суму 25 000, 00 грн. у суду першої інстанції не було відомостей щодо призначення цього рахунку, що може привести до порушення господарської діяльності відповідача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі, спростовуються матеріалами справи.

У звязку з чим, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального закону та підлягає скасуванню.

Колегія суддів ухвалює нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовляє, оскільки позивачем належним чином не обґрунтовано, що невжиття своєчасних заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.303, 304, п.1 ч.1 ст. 152, п.4 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст. 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» - Бичкової І.П. - задовольнити частково.

Ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 27 червня 2017 року - скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Єврокар Україна», що знаходяться на рахунку акціонерного товариства «Райфайзен банк Аваль» №26007532869, МФО 380805 в межах заявлених позовних вимог на суму 25 000, 00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до п.2 ч.1 ст. 324 ЦПК України.

Головуючий: А.І. Колтунова

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук