Court ruling № 68883179, 13.09.2017, Kyivskyi District Court of Kharkiv City

Справа № 640/2744/13-ц

н/п 2-р/640/10/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Київський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого-судді Божко В.В.

при секретарі Гайфутдінової Б.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Харкова заяву ОСОБА_1 про роз’яснення рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.03.2014 року, -

ВСТАНОВИВ :

15.06.2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про роз’яснення рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.03.2014 року.

В обґрунтування свої доводів посилається на те, що Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13.03.2014 р., позов ОСОБА_2 задоволено частково та поновлено порушене право щодо спільного користування приміщеннями комунальної квартири АДРЕСА_1 та зобов’язано відповідачів вчини певні дії, а саме зобов’язано ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 демонтувати у приміщенні кухні 4-13 самочинно встановлені каналізаційні труби та вбиральню; провести монтаж зруйнованого цегляного кухонного очага над газовою плитою і газовим приладом опалювання; демонтувати самочинно встановлені дерев’яні двері між коридором УП та кухнею 4-13, та зобов’язано ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 демонтувати у приміщенні кухні 4-10 самочинно встановлені дошки між коридором 4-12 та житловою кімнатою 4-11; двері між коридором 4-12 та кухнею 4-10; демонтувати дерев’яні дошки з коридору – приміщення 4-12 в житлову кімнату – приміщення 4-11.

Проте, на теперішній час їй не зрозуміло, яким чином можливо демонтувати конструктивний елемент, демонтаж якого не був самочинним, та відновлення якого не погоджують державні органи; яким чином можливо виконати рішення, з огляду на те, що в приміщенні кухні 4-13 відсутні самочинно встановлені двері; яким чином можливо демонтувати конструктивний елемент, який є об’єктивно відсутній. Крім того вказує, що встановлення дверного блоку в приміщенні кухні 4-10 не є самочинним та закладення дверного блоку між кімнатою 4-11 та коридором 4-12 не є самочинним. У зв’язку з чим, заявник вважає, що зміст вище вказаного рішення підлягає роз’ясненню, з огляду на відсутність самочинно встановлених елементів, які підлягають демонтажу відповідно до резолютивної частини вказаного рішення.

Заявник та її представник, відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали подану заяву, просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2, будучи допитаним в судовому засіданні, проти задоволення заяви заперечував, посилаючись на те, що рішення суду чітке та зрозуміле, а подача заяви про роз’яснення рішення перешкоджає виконанню судового рішення.

Відповідач ОСОБА_3, 3-ті особи КП «Жилкомсервіс», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до судового засідання не з’явились, про час, день та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно ч.3 ст. 221 ЦПК України, неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз’яснення рішення суду.

Суд, вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали справи, вважає, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13.03.2014 р., позов ОСОБА_2 задоволено частково та поновлено порушене право щодо спільного користування приміщеннями комунальної квартири АДРЕСА_1 та зобов’язано відповідачів вчини певні дії, а саме зобов’язано ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 демонтувати у приміщенні кухні 4-13 самочинно встановлені каналізаційні труби та вбиральню; провести монтаж зруйнованого цегляного кухонного очага над газовою плитою і газовим приладом опалювання; демонтувати самочинно встановлені дерев’яні двері між коридором УП та кухнею 4-13, та зобов’язано ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 демонтувати у приміщенні кухні 4-10 самочинно встановлені дошки між коридором 4-12 та житловою кімнатою 4-11; двері між коридором 4-12 та кухнею 4-10; демонтувати дерев’яні дошки з коридору – приміщення 4-12 в житлову кімнату – приміщення 4-11. Стягнуто на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди: з ОСОБА_3 в розмірі 1000 (одна тисяча) грн., ОСОБА_1 в розмірі 1000 (одна тисяча) грн., ОСОБА_4 в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Зазначене рішення суду набуло чинності, на даний час державною виконавчою службою відкрите виконавче провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз’яснює своє рішення , не змінюючи при цьому його зміст.

Таким чином необхідність роз’яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю або суперечливістю викладених у ньому висновків, тобто коли зміст рішення є незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або для осіб, які мають його виконувати.

При цьому, виходячи зі змісту вказаної норми, роз’ясненню підлягає суть прийнятого рішення, а не мотиви та підстави для його прийняття та спосіб та порядок його виконання.

Обґрунтовуючи свої вимоги заявник посилається на неможливість виконання рішення суду, у зв’язку із відсутністю самочинно встановлених елементів, які підлягають демонтажу відповідно до резолютивної частини вказаного рішення, а також неможливість його виконання з технічних причин.

Викладення змісту рішення передбачене вимогами ст. 215 ЦПК України. Винесене Рішення суду від 13.03.2014 р. відповідає вимогам зазначеної норми цивільно-процесуального закону. Крім того, зазначене рішення є зрозумілим, викладені обставини не потребують додаткових роз’яснень.

Заявник, звернувшись із заявою про роз’яснення судового рішення, бажає отримати коментар до винесеного суддею рішення, а також роз’яснення щодо порядку виконання державним виконавцем рішення суду.

Інші доводи заяви суддя розцінює як запитання заявника, надання відповідей та коментарів. Норми цивільно-процесуального законодавства України не передбачають надання відповідей та коментарів на такі запитання.

Суд вважає, що підстави для роз’яснення рішення суду відсутні, оскільки рішення є чітким, зрозумілим та підлягає виконанню.

При цьому у заяві про роз’яснення рішення суду повинно бути зазначено, що саме у мотивувальній частині ухвали є незрозумілим, і як це впливає на її виконання.

Резолютивну частину рішення суду не можна вважати незрозумілою, оскільки в ній чітко зазначено які саме дії зобов’язано вчинити відповідачам при виконанні рішенні суду.

Таким чином, суд вважає, що рішення суду не підлягає роз’ясненню.

Крім того, порядок виконання рішення суду, який регулюється Законом України «Про виконавче провадження», є компетенцією органів Державної виконавчої служби.

На підставі викладеного, суд вважає, що в задоволенні заяви необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 210, 221, 373 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз’яснення рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.03.2014 року – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-дений строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5-ти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Головуючий –