Court ruling № 68565959, 22.08.2017, Lviv Regional Court of Appeal

Справа № 450/1755/17 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/783/4867/17 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А., Шандри М.М.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представників апелянта ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 його представників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ "Бельгійське містечко "Жовква" на ухвалу Пустомитівського районного суду м.Львова від 10 липня 2017 року за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_4 до ТзОВ Бельгійське містечко "Жовква" про розірвання договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскарженою ухвалою Пустомитівського районного суду м.Львова від 10 липня 2017 року задоволено частково заяву про забезпечення позову.

Ухвалу суду оскаржило ТзОВ "Бельгійське містечко "Жовква" подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала винесена передчасно, упереджено, без з`ясування усіх обставин справи та суперечить поданим позивачем доказам. Зазначає, що судом не було враховано що внаслідок арешту коштів на рахунках, працівники позбавлені можливості отримувати заробітну плату, призупинені розрахунки з контрагентами та генеральним підрядником, що вплине на строк здачі будинків в експлуатацію. Вказує, що оскільки в ОСОБА_4 існує заборгованість перед апелянтом, то подання позову про розірвання договору є однією з форм уникнення від цивільної відповідальності.

Просить скасувати ухвалу Пустомитівського районного суду м.Львова від 10 липня 2017 року про забезпечення позову та відмовити в задоволенні заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За положеннями ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур.

Статтею 7 цього Закону кожному гарантовано захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст. 2, 8 ЦПК України.

У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду (складу суду), але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року, "Лавентс проти Латвії" від 7 листопада 2002 року та "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року").

Як роз'яснено в п.п. 1 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Як убачається з виділених матеріалів справи, 27 червня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом як майнового, так і немайнового характеру, одночасно з яким було подано заяву про забезпечення позову.

Первинна ціна позову, визначена позивачем 92 478грн 11 коп .

В подальшому, а саме 10 липня 2017 року на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, де ціна позову щодо вимог майнового характеру була визначена в розмірі 1 199 729 грн 23 коп грн. Також позивачем подано заяву про відстрочку сплати судового збору.

Ухвалою судді від 3 липня 2017 року відкрито провадження у даній цивільній справі, судове засідання призначено на 27 липня 2017 року.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, суд з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог беручи до уваги те, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є розірвання договору про резервування квартири та про розірвання попереднього договору купівлі продажу квартири, укладених між сторонами і повернення грошових коштів сплачених позивачем за цими договорами на загальну суму 1 199 729 грн 23 коп., а позивачем обґрунтовано наведено припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у справі та, як вбачається з матеріалів справи, призвести до порушення його прав та законних інтересів, прийшов до висновку про достатність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, проте задовольнив заяву частково, обмеживши арешт грошових коштів сумою, яка складає ціну позову.

Проте з такими висновками суду колегія суддів повністю погодитись не може.

Згідно із роз'ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Проте, суд вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову помилково враховував заяву позивача про збільшення позовних вимог, питання про прийняття якої, станом на момент постановлення ухвали, судом не вирішувалося.

За таких обставин, на думку колегії суддів, постановляючи оскаржувану ухвалу, районний суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання про забезпечення позову, що має своїм наслідком скасування такої ухвали, з передачею питання про розгляд заяви позивача, з урахування вказівок апеляційного суду, на розгляд суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, п.3 ч.1ст.312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТзОВ "Бельгійське містечко "Жовква" - задовольнити частково.

Ухвалу Пустомитівського районного суду м. Львова від 10 липня 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді