Court ruling № 6845708, 05.10.2009, Kharkiv Administrative Court of Appeal

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2009 р.Справа № 2-а-8646/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів:

за участю секретаря судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного племінного птахівничого підприємства "Роздольне" на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 18.03.2009р. по справі№2-а-8646/08/2070

за позовом Державного племінного птахівничого підприємства "Роздольне"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області

третя особа Управління Держкомзему у Зміїівському районі Харківської області

про визнання протиправним податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИЛА:

29.08.2008року, Державне племінне птахівниче підприємство «Роздольне»(далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі в Харківській області (далі - відповідач), в якому просить визнати незаконним та недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача №0003951501/0 від 04.07.2008 року відповідача по донарахування податку на прибуток за січень-березень 2008 року у сумі - 49545,50 грн. та штрафних санкцій у сумі - 2477,28 грн., а усього на загальну суму - 52022,78 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2009 року в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року(далі – Закону№334/94-ВР), Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок» №320-ІУ від 17.12.1998 року, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

працівниками відповідача була зроблена невиїзна документальна перевірка податкової звітності з податку на прибуток позивача, про що був складений акт №785/15-27/19461494 від 17.06.2008року.

Порушення виявлене під час перевірки склало у порушенні п.16.2ст.16 Закону №334/94-ВР, а саме заниженні: податку на прибуток за звітний період 1 квартал 2008 року на 187676грн.

За результатами перевірки було ухвалене податкове повідомлення-рішення від 4 липня 2008 року №0003951501/0 за платежем податок на прибуток на суму усього 52022,78 грн., за основним платежем – 49545,50 грн., за штрафними (фінансовими)санкціями – 2477,28 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав права вказувати об’єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку земельні ділянки площею 2844,5905 га, оскільки станом на 04.01.2008 року вони не були йому передані на законних підставах.

Тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступити до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

На підставі ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актами.

Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Як вбачається із матеріалів справи, у своїй господарський діяльності позивач користується земельними ділянками площею 120,5711 га, з них 64,21 га - господарські будівлі та двори та 56,3022 га – полезахисні смуги.

З 1995 року по листопад 2007 року позивач був землекористувачем землі площею 609,68 га відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХР 12-00-000-246 від 25.09.1995 року.

З серпня 2007 року по січень 2008 року відбувалось розпаювання зазначених земель між членами трудового колективу підприємства-позивача.

Тому, згідно до інформації Управління Держкомзему у Зміївському районі Харківської області та Зміївського районного відділу Харківської регіональної філії центру Державного земельного кадастру зазначено, що станом на 01.01.2008 року позивачу не надавались у встановленому порядку земельні ділянки.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на час перевірки позивач не мав у власності, або у користуванні земельні ділянки, правовстановлюючі документи на які б були оформлені у належному порядку, передбаченому ст.ст. 125,126 Земельного Кодексу України.

У зв’язку з цим, колегія суддів, вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції під час ухвалення постанови наявність у позивача Державного акту на право постійного користування на землю.

Стаття 3 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” каже, що об’єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.п.5.3.9.п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР зазначено, що господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з доводами відповідача про те, що під час складання податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2008 року від 12.05.2008 року №10034, платником податків – позивачем допущено методологічна помилка, а саме: при заповненні додатка К1 таблиці 1, в результаті помилки, фактична сума приросту балансової вартості запасів за 1 квартал 2008 року повинна складати 550604 грн.

Згідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає наведеним критеріям, тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1ч.1 ст.198КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного племінного птахівничого підприємства "Роздольне" залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 18.03.2009р. по справі№2-а-8646/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Кононенко З.О. Судді Донець Л.О. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 09.10.2009 р.