
Справа №129/2256/16-к
Провадження №1-кп/127/258/17
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:головуючого судді: Старинщук О.В.,
суддів: Баряка А.С., Шлапака Д.О.,
при секретарі: Бойко Ю.О.,
за участю прокурора: Охоти Ю.Р.,
обвинуваченого: ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження № 12016020120000380 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 297 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
В проваджені Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 297 КК України.
Суд поставив на обговорення питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1
В судовому засіданні прокурор просила продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою, зазначивши, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не відпали, запобіжний захід відносно останнього обраний правильно, підстав для його зміни, скасування немає, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на свідків, які ще не були допитані та вчиняти нові злочини, а отже підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому не має, а обраний запобіжний захід є обґрунтований.
Обвинувачений та його захисник не заперечили проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, враховуючи ст.. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, може переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на свідків, тому суд приходить до висновку про необхідність продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 діб з 22.08.2017 до 20.10.2017 включно.
Строк дії ухвали суду 60 днів, тобто до 20.10.2017 включно.
Копію ухвали направити начальнику Вінницької УВП № 1 УДПтС України у Вінницькій області для відома.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді:
The court decision No. 68451631, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast was adopted on 22.08.2017. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find important data easily.
This decision relates to case No. 129/2256/16-к. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: