Court ruling № 68426702, 16.08.2017, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2017 року м. Київ К/800/13649/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Мороз Л.Л. Калашнікової О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року

у справі № 826/26705/15

за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Темп-3000»

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася до суду з адміністративним позовом до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Темп-3000» про стягнення коштів у сумі 19980,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, відмовлено у відкритті провадження, оскільки позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення і направити справу для продовження розгляду.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Темп-3000» є контрагентом Військової частини 3021 Національної гвардії України, за наслідками проведення ревізії якої позивачем встановлено завдання матеріальної шкоди. Позивач в позові просив стягнути з відповідача в дохід державного бюджету України, 19980,00 грн. зайво сплаченого податку на додану вартість, внаслідок придбання Військовою частиною 3021 Національної гвардії України за договором від 05.11.2014 року № 6 (СО) у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Темп-3000» продукції військового значення (бронежилети) на загальну суму 119 880,00 грн., що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справа адміністративної юрисдикції, згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини першої та пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Суб'єктом владних повноважень, за визначенням цього Кодексу, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу).

Із аналізу наведених процесуальних норм випливає, що для віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду визначальними є його публічно-правових характер та суб'єктний склад спірних правовідносин.

Пунктом 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У цьому випадку позов заявлено не до підконтрольної установи, щодо якої здійснено перевірку - Військовою частиною 3021 Національної гвардії України, а до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Темп-3000».

На думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій, проаналізувавши зміст позову та характер спірних правовідносин, дійшли правильного висновку, що вимоги органу державного фінансового контролю у цій справі заявлені з метою відшкодування збитків, завданих державі та підконтрольній установі внаслідок дій іншого суб'єкта господарювання. Так, заявник у позові вказує на виявлені збитки та їх розмір.

Відшкодування шкоди є формою цивільно-правової відповідальності та інститутом цивільного права, а позивач, хоча і є суб'єктом владних повноважень, але у даних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій у відношенні відповідача.

Крім того, предметом спору у даній справі є в тому числі порушення відповідачем умов договірних зобов'язань за договором від 05.11.2014 року № 6 (СО), укладеного між Військовою частиною 3021 Національної гвардії України та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Темп-3000».

Відповідно до п.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, підвідомчі господарським судам.

Отже, питання відшкодування матеріальної шкоди (збитків), яка, на думку позивача, завдана державі діями юридичної особи (не суб'єкта владних повноважень та непідконтрольної позивачу організації), носить приватноправовий зміст, а тому не може розглядатись та вирішуватись у порядку адміністративного судочинства. Такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відтак, спірні правовідносини не підпадають під дію пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, адже позивач у цих правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій відносно відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки позовні вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про стягнення з відповідача грошових коштів не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області - відхилити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі № 826/26705/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді