Decision № 6841288, 17.09.2009, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.09 Справа№ 2/187

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю помічника прокурора Панасюк О.І., представника позивача Охріменко В.В., представника відповідача Козири В.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів до Житлово-будівельного кооперативу №112, м. Львів про стягнення 34227 грн. 46 коп.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу №112, м. Львів про стягнення 34227 грн. 46 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 25.08.2009р. призначив розгляд справи на 17.09.2009р.

В судовому засіданні представник позивача та прокурор позов підтримали, просили задоволити з підстав, викладених в позовній заяві. Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 30635 грн. 67 коп.

В судовому засіданні представник відповідача позов визнав, просив розстрочити виконання рішення на три місяці.

Представникам сторін та прокурору розяснено їх права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

1 жовтня 2002р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №113 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

За цим договором енергопостачальна організація (позивач) брала на себе зобовязання постачати покупцеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець (відповідач) зобовязувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Додатком №1 до даного договору встановлено обсяги постачання теплової енергії. Відповідно до цього додатку, позивач постачає теплову енергію до обєкта відповідача: житловий будинок по вул. Патона, 13, м. Львів.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач забезпечив обєкт відповідача з 01.01.2009р. по 31.07.2009р. тепловою енергією в гарячій воді на загальну суму 111030 грн. 50 коп., що підтверджується актами реалізації теплової енергії.

Пунктом 6.3. договору №113 від 01.10.2002р. передбачено, що покупець (відповідач) до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації (позивачу) вартість фактично спожитої теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін та прокурора, відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо оплати за отриману теплову енергію виконав частково, на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 30635 грн. 67 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 30635 грн. 67 коп. боргу.

Стосовно заявленого клопотання про розстрочення виконання рішення на три місяці, то враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, суд приходить до висновку про доцільність розстрочення виконання судового рішення на три місяці рівними частинами.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача. У звязку з тим, що на момент подання прокурором позову відповідач частково оплатив борг, суд покладає судові витрати на відповідача, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, пропорційно від суми боргу, яка існувала на момент подання позову.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №112, м. Львів, вул. Патона, 13 (ідентифікаційний код 20826825) на користь Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів вул. С.Петлюри, 4а (ідентифікаційний код 20784943) 30635 грн. 67 коп. боргу з розстроченням виконання рішення суду на три місяці рівними частинами.

3.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №112, м. Львів, вул. Патона, 13 (ідентифікаційний код 20826825) в користь державного бюджету 306 грн. 35 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя