Decision № 6841089, 19.11.2009, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.09                                                                                           Справа№ 10/221

За позовом: Приватного підприємства „СТАБЛ”, м.Лисичанськ Луганська область

до відповідача: ТзОВ „Львіввікнопласт”, м.Львів

про стягнення 34239 грн. 18 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : Матровський Т.А. –довіреність від 09.09.2009р.;

Від відповідача: не з”явився;

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом приватного підприємства „СТАБЛ”, м.Лисичанськ Луганська область до ТзОВ „Львіввікнопласт”, м.Львів про стягнення 34239 грн. 18 коп.

Ухвалою суду від 30.09.2009р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 22.10.2009р.

Позивач в судовому засіданні підтримує позовні вимоги повністю.

Відповідач в засідання суду не з”явився, відзиву на позов не представив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи , про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого відправлення за № 4790997.

Судом встановлено:

25 березня 2009року між приватним підприємством „СТАБЛ”, м.Лисичанськ ( надалі - Позивач ) та ТзОВ „Львіввікнопласт”, м.Львів (надалі - Відповідач) укладено Договір поставки № 25/3 .

За даним договором, Продавець зобов”язується поставити в певні строки у власність Покупця товари в кількості, асортименті і по цінах вказаних у накладних , які є невід”ємною частиною договору (п.1.1).

На виконання своїх договірних зобов”язань, 02.04.2009р. Позивачем було поставлено Відповідачу скло марки „4М1” в кількості 1952,1 м.кв. по ціні 20,40 грн. з ПДВ за 1 м.кв., на загальну суму 39823 грн. 40 коп. з ПДВ, а також Позивачем було понесено транспортні затрати в розмірі 7027,00 грн. з ПДВ. Загальна вартість поставленого товару та транспортних затрат становить 46850грн. 40 коп.

Факт поставки підтверджується підписаними обома сторонами належно засвідченими копіями накладних №3/4 від 02.03.2009р. та №2/4 від 02.04.2009р. ( в матеріалах справи).

Згідно з п. 3.1 Договору, оплата товару здійснюється з відтермінуванням платежу на 10 банківських днів, тобто, в даному випадку оплата повинна була здійснитись 17.04.2009р.

25.05.2009р. на адресу Відповідача було скеровано претензію з вимогою погасити заборгованість в сумі 46850грн. 40 коп., та сплатити 3%річних в сумі 161 грн. 73 коп. та інфляційні втрати в сумі 421 грн. 65 коп.

03.06.2009р. Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар в сумі 16850грн. 00 коп.

Таким чином, станом на день пред”явлення позову в суд сума заборгованості становить 30000грн.40 коп.

Позивач звернувся в господарський суд Львівської області з вимогою про стягнення основного боргу в сумі 30000грн. 40 коп., 3%річних в розмірі 401 грн. 73 коп., інфляційних втрат в розмірі 631грн.65коп. та пені в розмірі 3205 грн. 50 коп. (за період з 17.04.2009р. по 09.09.2009р.).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача , розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов”язків (господарських зобов”язань) .

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

Правова норма ст. 625 Цивільного кодексу України визначає , що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати.

Виходячи з вищенаведених правових норм до стягнення з Відповідача правомірно підлягає 30000грн.40коп. основного боргу та грошова сума за незаконне користування коштами за період з 17.04.2009р. по 09.09.2009р. , яка відповідно до розрахунку Позивача становить 631грн.65коп. –інфляційні втрати та 401 грн. 73 коп. –3%річних.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 3205 грн. 50 коп., в задоволенні якої суд відмовляє з наступних підстав. Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996року , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів коштів за прострочення платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін. Умовами договору № 25/3 від 25.03.2009р. стягнення пені за несвоєчасну оплату послуг не передбачено , отже, Позивачем пеня нарахована безпідставно .

Доказів сплати боргу Відповідач суду не представив, проти позову не заперечив.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193 ГК України, ст. ст. 11, 526, 530,625 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49,75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ТзОВ „Львіввікнопласт”(79000, м.Львів, вул. Тарнавського, 74а ЄДРПОУ 33753008) на користь Приватного підприємства „СТАБЛ”(93100, Луганська область, м.Лисичанськ вул. П.Морозова, 50-А ЄДРПОУ 36238853) 30000 грн. 40 коп. основного боргу, 631грн.65 коп. інфляційних втрат, 401 грн. 73 коп. - 3%річних, 310грн. 33 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В стягненні пені в розмірі 3205 грн. 50 коп. відмовити.

4.          Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя