№ 6832449, 30.03.2009, Chernihiv District Administrative Court

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

14037, м. Чернігів, вул. Гончарова, 4 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2009 р. № 2а-6725/09/2570

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Грузновій О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовом повного товариства "АлАн Губарєвих" Ломбард"

додержавної податкової інспекції у м.Чернігові

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін: від позивача від відповідача Чепурного О.Г., Губарева О.М., довіреність від 14.11.2006 року Смуригіної К.О., довіреність № 23/9/10-010 від 08.01.2009 року, Степанець М.В., довіреність № 1853/9/10-010 від 16.03.2009 року

ВСТАНОВИВ:

До Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов повного товариства «АлАн Губарєвих» Ломбард» до державної податкової інспекції в м. Чернігові, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.10.2006 року № 0001411720/0 та стягнути з відповідача на користь повного товариства «АлАн Губарєвих» Ломбард» понесені судові витрати у вигляді оплати правової допомоги в розмірі 1000 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що донарахування інспекторами ДПІ податку з доходів фізичних осіб та нарахування на даний податок штрафних санкцій в подвійному розмірі суперечить вимогам Закону України „Про податок з фізичних осіб” та роз’ясненням ДПА України, оскільки за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом у зв’язку з тим, що він не може виконувати обов’язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, оскільки під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при не викупі закладеної речі в момент закінчення договору, у ломбарду немає в наявності коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Представники відповідача позов не визнали повністю з підстав, зазначених у наданому запереченні.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.03.2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06.04.2009 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

На підставі направлень від 31.08.2006 року № 995, від 06.09.2009 року № 1014 та від 14.09.2006 року № 1042 виданих державною податковою інспекцією у м. Чернігові та на підставі ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», працівниками ДПІ у м. Чернігові була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності повного товариства «АлАн Губарєвих» Ломбард» з питань дотримання відповідачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 30.06.2006 року.

В ході проведення перевірки, на думку відповідача, виявлено заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб, що визначено як порушення позивачем п.1.2 «ж», п.1.3, п.1.15 ст. 1; п.п.4.2.6 п.4.2 ст.4; п.1.7 ст. 7; ст.8; п.12.1 ст.12; п.19.2 ст. 19; п.п.20.3.2 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п.17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», про що складено акт №752/22-14236054 від 25.09.2006 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2006 року № 0001411720/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 17573,19 грн., в тому числі 5857,73 грн. основного платежу та 11715,46 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом перевіряємого періоду відповідно до Закону України «Про фінансові послуги те держане регулювання ринків фінансових послуг» надавав фізичним особам фінансові послуги у вигляді надання коштів у кредит (позику) під заставу рухомого майна на визначений строк та під відсоток згідно договорів застави (позики) страхування, які іменуються «заставними білетами». Після закінчення вказаного у договорі строку, якщо фізична особа не повертала ломбарду суму позики, позивач на підставі визначених договором позики умов реалізовував предмети застави, які на праві власності належали фізичній особі за грошову суму, яка не перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя.

В акті перевірки визначено, що при перевірці правильності надання позик та їх погашення, ломбардом не утримано податок з доходів фізичних осіб за ставкою 13 % з сум коштів, наданих фізичним особам у кредит (позику) під заставу рухомого майна на визначений строк та під процент згідно договорів застави (позики) страхування.

Тобто відповідач вважає, що позивач, як податковий агент, з суми наданої фізичній особі позики (у разі неповернення останньою в ломбард) повинний був утримати та перерахувати податок з доходів фізичних осіб від імені та за рахунок вищеназваних осіб і надати відомості у звіті-довідці за Ф № 1-ДФ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 828 Цивільного кодексу України, договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі.

Одним із способів забезпечення зобов’язань за позикою (кредитом) є застава, умови якої повинні бути обумовлені сторонами у договорі позики.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно п.п.1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п.1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до п.п.4.2.6 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Згідно п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, суд вважає, що під час одержання коштів від реалізації заставленого майна сума, що перевищує розмір забезпечення заставою вимог заставодержателя, в даному випадку ломбарду, є об’єктом оподаткування платника податку, якому вона повертається, та підлягає оподаткуванню ломбардом згідно зі ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», і відповідно ломбард як податковий агент зобов’язаний здійснити дії щодо нарахування (виплати) доходу, утримання (сплати) та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, надання відповідно до п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковому органу звітності з а формою №1-ДФ.

Як встановлено в судовому засіданні, вбачається з матеріалів справи та з пояснень сторін, що також не заперечується представниками відповідача, під час реалізації заставного майна, розмір сум за які було реалізоване майно не перевищували розміру сум забезпечених цією заставою вимог заставодержателя. Таким чином, відсутній об’єкт оподаткування і відповідно зобов’язання позивача щодо нарахування (виплати) доходу, утримання (сплати) та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, надання податковому органу звітності з а формою №1-ДФ.

Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, про неправомірність винесеного відповідачем повідомлення-рішення від 04.10.2006 року №0001411720/0, яким донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 5857,73 грн., застосовані штрафні санкції в сумі 11715,46 грн. та про необхідність його скасування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно договору № 05-ас від 13.02.2009 року про надання правової допомоги укладеним між позивачем та юридичною фірмою «Захист-2000», акту прийому – передачі виконаних робіт від 25.02.2009 року, рахунку № 05-ас від 13.02.2009 року, на правову допомогу позивачем витрачено 1000 грн.

Згідно п.1 ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 156 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.10.2006 року № 0001411720/0.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 1000 грн. судових витрат.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

На підставі ч.3 ст. 160 КАС України виготовлення постанови у повному обсязі відкласти на 06.04.2009р

Суддя                                                                                           Ю.О.Скалозуб