№ 6827133, 13.05.2009, Donetsk District Administrative Court

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2009 р. справа № 2а-4544/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Тарасенка І.М.

при секретаріКушек Н.А.,

представника позивача Домашенко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере»», ОСОБА_1 про стягнення вартості послуги користування транспортним засобом, отриманої за нікчемним правочином в сумі 2200,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька, звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере», ОСОБА_1 про стягнення вартості послуги користування транспортним засобом, отриманої за нікчемним правочином в сумі 2200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час проведення планової виїзної перевірки працівниками інспекції було виявлено, що 01.05.2007 року між відповідачами було укладено договір оренди транспортного засобу, згідно якого ОСОБА_1 зобовязувався надати, належний йому, транспортний засіб в оренду ТОВ «Компанія «Вінцере», яке в свою чергу, зобовязувалось сплачувати орендну плату за нього у розмірі 100,00 грн. на місяць. Вказаний договір нотаріально не посвідчувався. Позивач вважає, що договір не відповідає вимогам ст. 799 Цивільного Кодексу України, якою передбачено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

На підставі зазначеного, позивач просить стягнути на користь держави коштів, одержаних без установлених законом підстав з відповідачів у сумі 2200,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача ТОВ «Компанія «Вінцере»» та відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не зявились, про час і місце судового засідання повідомлялись у встановленому законом порядку, надали суду заяви з проханням розглянути справу без їх участі, проти задоволення вимог податкового органу не заперечували.

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду; судове рішення у звязку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 3 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права, свободи або інтереси сторін або інших осіб, у звязку з чим суд приймає таке визнання позову і вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере»», ОСОБА_1 про стягнення вартості послуги користування транспортним засобом, отриманої за нікчемним правочином в сумі 2200,00 грн.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, позивач Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Донецька є субєктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані їй Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере»» є юридичною особою та узято на облік в якості платника податків до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків (а.с. 3).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере»» та ОСОБА_1 укладений договір оренди автотранспорту № Б/н від 01.05.2007 року, згідно якого ТОВ «Компанія «Вінцере»» орендує автомобіль марки NISSAN державний номер № НОМЕР_1 для використання в господарській діяльності підприємства. На підставі цього договору, орендна плата за використання транспортним засобам становить 100,00 грн. на місяць (а.с. 4).

Крім того, в ході проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «Вінцере»», яка проводилась на підприємстві у період з 12.06.008 року по 25.07.2008 року, було складено акт планової виїзної перевірки № 3488/23-1/349904/0 від 01.08.2008 року, яким встановлено, що зазначений договір виконувався в односторонньому порядку, орендна плата ТОВ «Компанія «Вінцере»» не сплачувалась (а.с. 5-15).

Вказаний договір оренди транспортного засобу за участю фізичних осіб не був нотаріально посвідчений, чим порушено ст. 799 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-ХП за вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством.

Згідно ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків зобовязані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни.

Пунктом 6 частини 1 статті 14 цього закону передбачено, що державне мито належить до загальнодержавних податків і зборів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у звязку з тим, що відповідачі ухилились від обовязку по нотаріальному посвідченню договору ними не було сплачено державне мито.

Мета, завідомо суперечна інтересам держави та суспільства, яку мала зазначена угода, полягає в наявності умислу у відповідачів, який полягає в отриманні прибутку від нікчемної угоди, та несплата податків і зборів (обовязкових платежів), до яких належить державне мито за вчинення нотаріальних дій.

Згідно із ст. 208 ГК України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. Частиною 2 статті 215 цього Кодексу передбачено, що визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере»», ОСОБА_1 про стягнення вартості послуги користування транспортним засобом, отриманої за нікчемним правочином в сумі 2200,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 69-71, 94, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере»», ОСОБА_1 про стягнення вартості послуги користування транспортним засобом, отриманої за нікчемним правочином в сумі 2200,00 грн. задовольнити

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере»» вартість послуги користування транспортним засобом, отриманої за нікчемним правочином у розмірі 1100 (одна тисяча сто) грн. 00 коп. на користь Державного бюджету України (п/р 31114129700009 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, одержувач УДК у Ленінському районі м. Донецька, ЄДРПОУ 34687064, код платежу 31010000).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере»» на користь Державного бюджету України (п/р 31114129700009 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, одержувач УДК у Ленінському районі м. Донецька, ЄДРПОУ 34687064, код платежу 31010000) суму коштів у розмірі 1100 (одна тисяча сто) грн. 00 коп., які мають бути сплачені за нікчемним правочином.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 13 травня 2009 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови виготовлений 15 травня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Тарасенко І.М.