№ 6816413, 02.10.2009, Vinnytsia District Administrative Court

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2009 р. Справа № 2-а-3822/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сторчака Володимира Юрійовича

Суддів: Воробйової Інни Анатоліївни

Жданкіної Наталії Володимирівни

При секретарі судового засідання: Гонта Інна Олександрівна

За участю представників сторін:

позивача : Кузьменко І.А.

відповідача : Лесик В.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кефей"

до: Державної податкової інспекції у м.Вінниці

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Кефей" (надалі позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у м.Вінниці (надалі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0002562310/0 від 17.06.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення №0002562310/0 від 17.06.2009 року, яке прийняте на підставі акту перевірки №31/2301/32976763 від 03.06.2009 року, винесене неправомірно, всупереч чинному заководавству, оскільки позивач не порушив вказані відповідачем норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та правомірно відніс до складу валових витрат курсові різниці між балансовою вартістю оприбуткованого товару та балансовою вартістю валюти, перерахованої постачальнику по розрахунках за товари.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні на позов №10-011/6-514 від 23.09.2009 року. Вважає, що рішення №0002562310/0 від 17.06.2009 року прийняте правомірно, оскільки уточнення позивачем попередньо збільшеного, внаслідок оприбуткування імпортованого товару, розміру валових витрат, шляхом включення до їх складу курсової різниці між балансовою вартістю оприбуткованого товару та балансовою вартістю валюти, перерахованої постачальнику як післясплата за товар є порушенням, а тому просить суд в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі направлення на перевірку від 24.04.2009 року №17 працівниками Державної податкової інспекції у м.Вінниці була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07. 2007 року по 31.12.2008 р..

В ході перевірки з посиланням на порушення п.3.1 ст.3, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3 ст. 5, п.п. 7.3.1, п.п.7.3.2 п.7.3 ст. 7, п.п.11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з завищенням валових витрат у періоді що перевірявся, позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 126117 грн.. За результатами перевірки складено Акт №31/2301/32976763 від 03.06.2009 року.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0002562310/0 від 17.06.2009 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 237886 грн., в тому рахунку за основним платежем 126117 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 111769 грн..

В акті перевірки перевіряючими зафіксовано завищення валових витрат у наступних податкових періодах: 3-й квартал 2007 року - 2610660 грн., 4-й квартал 2007 року - 243163 грн., 1-1 квартал 2008 року - 389684 грн., 2-й квартал 2008 року - 29 грн., 3-й квартал 2008 року - 790 грн., 4-й квартал 2008 року - 2804976 грн., тому, при перевірці, відповідач виключив із валових витрат вказані суми, донарахував зобов"язання та застосував штрафні санкції, у зв"язку з тим, що на думку відповідача, позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат курсові різниці по розрахунках з іноземними постачальниками за поставлений товар.

Як встановлено судом, позивач здійснює закупівлю товарів шляхом укладання контрактів з іноземними контрагентами, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями контрактів, рахунків-фактур, державних митних дерларацій та плажіжних доручень. За поставлені товари підприємство розраховується в іноземній валюті вже після їх отримання. Всі проведені операції відображаються в бухгалтерському та податковому обліках, шляхом перерахунку сплачених в іноземній валюті коштів в національну валюту - гривні. Внаслідок того, що оплата товару проводиться пізніше його фактичного отримання, і за цей час курс іноземної валюти змінюється - виникає курсова різниця.

Підпунктом 11.2.3. ст.. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів. Основна норма, що регулює оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті, міститься в п. 3 ст. 7 вищевказаного Закону. Так, сума валових витрат за імпортними операціями визначається відповідно до вимог п.п. 7.3.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону, яким встановлено, що витрати понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначається у сумі, що дорівнює балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями п.п. 7.3.1, 7.3.4., 7.3.6. ст. 7 і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною курсу гривні протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів.

В свою чергу, п.п. 7.3.4. Закону передбачено, що сума гривень, сплачена платником податку в зв'язку з купівлею іноземної валюти, вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Таким чином, п.п. 7.3.2 зобов'язує платника податків формувати валові витрати у сумі балансової вартості валюти, якою оплачено товари. А оскільки вона буде відома лише на дату оплати, то позивач має право відкорегувати валові витрати у цьому періоді.

Слід підкреслити, що здійснюючи оплату за раніше отриманий товар, на відповідних умовах договору, позивач здійснює післясплату. За нормативами бухгалтерського обліку, оприбуткування товару, отриманого на умовах післясплати, відображається в ньому як кредиторська заборгованість. Оплата ж за такий товар (післясплата) відображається в ньому як погашення кредиторської заборгованості.

Згідно п.п.7.3.3 п. 7.3. ст. 7 Закону балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату такого продажу погашення).

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позивач не перерахував заборгованість, а здійснював післясплату (що передбачено договором), а отже є нічим іншим, як належним виконанням своїх зобов'язань. Розмір валових витрат позивач коригував, оскільки сума балансової вартості валюти, якою оплачено товари, стала йому відома лише на дату оплати, а отже мав право здійснити таке корегування.

До такого ж висновку прийшов і Вищий господарський суд України у постанові від 30.06.2005 року №2/273, якою було визнано правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції про правомірність формування підприємством валових витрат при імпортованих операціях, виходячи з балансової вартості іноземної валюти.

Крім того, суд вважає, що дії позивача є правомірними також з огляду на п.п. 4.4.1. п.4.4. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до положень якого, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, суд вважає, що оскільки прямої норми закону немає, позивач правомірно діє за аналогією врахування курсової різниці по заборгованості, згідно п.п.7.3.3. п.7.3. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з норм ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів правомірності своїх рішень відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що висновки відповідача в акті перевірки №31/2301/32976763 від 03.06.2009 року є помилковими, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі і визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення №0002562310/0 від 17.06.2009 року, прийнятого на підставі даного акту.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп..

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задоволити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 17.06.09р. №0002562310/0 прийняте відносно ТОВ "Кефей".

3. Відшкодувати з державного бюджету України ТОВ "Кефей" документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 3, 40 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 07.10.09

Головуючий суддя Сторчак Володимир Юрійович

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна