№ 68108159, 24.07.2017, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/636/17

Провадження № 2-а/761/184/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2017 року Шевченківського районного суду м. Києва розглянувши у письмовому провадженні в м. Києві адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві в якому просить зобов'язати відповідача обчислити позивачу компенсацію втрати частини його пенсії у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні пенсійного фонду України у м. Києві. 21.11.2013 р. Київський адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_1 і зобов'язав Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії з дня її призначення, виходячи з грошового забезпечення позивача за останньою штатною посадою та виплатити недоплачену суму пенсії. Відповідач листами повідомив позивача, що на виконання постанови від 21.11.2013 р. здійснив перерахунок пенсії з грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням та нарахував заборгованість за останньою штатною посадою перед звільненням та нарахував заборгованість за минулий час. Щодо поточних платежів відповідач роз'яснив, що фактично щомісячно сплачує позивачу пенсію у попередньому розмірі, а пенсію донараховану за рішенням суду, він зараховує у свою заборгованість перед позивачем. У липні 2015 року позивач звернувся до ГУ ПФ України в м. Києві щодо повідомлення суми заборгованості та одночасно вимагав здійснити нарахування компенсації за несвоєчасну виплату та повідомити її розмір. Листом від 27.07.2015 року вих. № 15548/08/Г-757/2 відповідач відмовив виплачувати компенсацію, оскільки заборгованість виникла не з вини органів Пенсійного фонду України та носить разовий характер. У листопаді 2016 року позивач звернувся до ГУ ПФ України в м. Києві з заявою про обчислення компенсації, виходячи з суми основного боргу станом на листопад 2015 року. Листом від 02.12.2016 № 23214/09/Г-813/1 відповідач відмовився обчислювати компенсацію, обґрунтовуючи свою відмову тим, що це питання не розглядалося судом. Наприкінці грудня 2016 року суму основної заборгованості за весь час позивачу виплачено. Однак компенсації виплачено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 6, ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що в судове засідання сторони не з'явилися, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив.

ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні пенсійного фонду України у м. Києві.

21.11.2013 р. Київський адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_1 і зобов'язав Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії з дня її призначення, виходячи з грошового забезпечення позивача за останньою штатною посадою та виплатити недоплачену суму пенсії.

13.07.2015 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виплату заборгованості та компенсації.

Листом від 27.07.2015 року № 15548/08/Г-757/2 відповідач відмовив виплачувати компенсацію, оскільки заборгованість виникла не з вини органів Пенсійного фонду України та носить разовий характер.

У листопаді 2016 року позивач звернувся до ГУ ПФ України в м. Києві з заявою про обчислення компенсації, виходячи з суми основного боргу станом на листопад 2015 року.

Листом від 02.12.2016 № 23214/09/Г-813/1 відповідач відмовився обчислювати компенсацію, обґрунтовуючи свою відмову тим, що це питання не розглядалося судом.

Наприкінці грудня 2016 року суму основної заборгованості за весь час позивачу виплачено.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159 Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії;

соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано суду беззаперечних доказів правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, щодії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у виплаті компенсації є неправомірними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна булла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Листом Головного управління пенсійного фонду Украни в м.Києві від 27.07.2015 року позивачеві було відмовлено у виплаті компенсації.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги, щодо зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України обчислити та виплатити позивачу компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з 27.01.2015 року по дату виплати основної заборгованості по пенсії підлягають задоволенню.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії.

Керуючись Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159, ст.ст. 9, 10, 11, 19, 71, 128, 159, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування та виплати компенсації в наслідок втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити дії щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 27.01.2015 року по дату виплати основної заборгованості по пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя