Decision № 68101708, 03.08.2017, Petropavlivka District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 188/852/17

Провадження № 2/188/434/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2017 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Брагін А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом приватного підприємства «Онікс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за невиконаним договором купівлі продажу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Онікс» про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

05.07.2017 року приватне підприємство «Онікс» (далі позивач) звернувся суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення грошових коштів за невиконаним договором купівлі - продажу ( а.с. 3-4).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 25.04.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу майна № 25/04-2016 за 159000 грн., а саме: ангару оцинкованого площею 360 кв. м та розчиннобетонного вузла ВА 502, що знаходиться на території шахтоуправління «Першотравневе», шахта «Степова», блок № 2, у Петропавлівському районі.

Відповідно п. 2.1. договору відповідач зобовязаний був перерахувати грошові кошти на рахунок позивача протягом 30 календарних днів після підписання акту прийому-передачі майна.

29.04.2016 року після обстеження майна та за згодою сторін було підписано акт прийому-передачі вказаного майна відповідно договору, але кошти на рахунок підприємства до теперішнього часу не перераховані.

Посилаючись на ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 629, 655, 662, 663 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за договором купівлі - продажу в розмірі 159000 грн., та понесені ним судові витрати.

24.07.2017 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до позивача, про визнання права власності (а.с.22-23), посилаючись на те, що 25.04.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу майна № 25/04-2016 за 159 000 грн., а саме ангару оцинкованого площею 360 кв. м та розчиннобетонного вузла ВА 502, що знаходиться на території шахтоуправління «Першотравневе», шахта «Степова», блок № 2, у Петропавлівському районі. 29.04.2016 року після обстеження майна за згодою сторін було підписано акт прийому-передачі вказаного майна відповідно до договору, але після підписання акту прийому передачі представники позивача так і не передали йому ключі від ангару та не допускають його всередину приміщення, не дають змоги проводити ніяких ремонтних робіт, чим чинять йому перешкоди у користуванні своїм майном.

Відповідно до умов вказаного договору, зазначених у п. 4.1., право власності у покупця на майно, яке є предметом договору, виникає після державної реєстрації. Відповідач зазначає, що позивач до цього часу так і не повідомив його про дату державної реєстрації договору купівлі продажу, що свідчить про його ухилення від виконання умов договору. На підставі чого відповідач і не перераховує позивачеві кошти за спірне майно.

Посилаючись на ст.ст. 11, 328, 392 ЦК України, відповідач у зустрічному позові просить визнати за ним право власності на ангар оцинкований площею 360 кв. м та розчиннобетонний вузол ВА 502, що знаходиться на території Петропавлівського району ШУ «Першотравневе», шахта «Степова», блок № 2.

В судове засідання представник позивача за первинним позовом не зявилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, свій позов підтримала та просила його задовольнити. Позовні вимоги відповідача за зустрічним позовом визнала, проти його задоволення не заперечувала.

Відповідач за первісним позовом у судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд справи без його участі, первинний позов позивача визнав, проти його задоволення не заперечував, заявлений ним зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст.174 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, вивчивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, вважає що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, а зустрічний позов слід задовольнити у повному обсязі знаступних підстав.

Стаття 114 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (ч.1).

Відповідно до ст.123 ЦПК України, відповідач має право предявити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємоповязані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин, але коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду обєднуються в одне провадження з первісним позовом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає, або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити певну суму грошей.

Судом встановлено, що 25.04.2016 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу майна № 25/04-2016, а саме: ангару оцинкованого площею 360 кв. м та розчиннобетонного вузла ВА 502 загальною вартістю 159000 грн. , що знаходиться на території шахтоуправління «Першотравневе» шахта «Степова», блок № 2 на території Петропавлівськиого району Дніпропетровської області (а.с. 9-11).

Відповідно п. 2.1. договору відповідач зобовязаний був перерахувати грошові кошти на рахунок позивачу протягом 30 календарних днів після підписання акту прийому-передачі майна (а.с. 7).

29.04.2016 року після обстеження майна та за згодою сторін було підписано акт прийому-передачі вказаного майна відповідно до договору, але кошти на рахунок підприємства до теперішнього часу не перераховані.

Відповідач не перераховує позивачеві кошти за спірне майно, тому що позивач після підписання акту прийому-передачі майна фактично не передав йому це майно: не надав ключі, не допускає володіти та користуватися цим майном.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін відмовляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Власник майна передав майно відповідачу у володіння.

Частина 1 ст. 392 ЦК України передбачає, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки зазначені факти у первісному позові та зустрічному позові позивачем та відповідачем не спростовані, заперечення на позови не подані, суд дійшов висновку, що позов про стягнення коштів з відповідача предявлений передчасно, оскільки відповідач ще не набув права власності і не отримав у володіння спірне майно, тому право на позов про стягнення боргу у позивача виникне через 30 днів після фактичного передання ним майна відповідачу, отже, у позовних вимогах за первісним позовом слід відмовити, а зустрічний позов підлягає задоволенню.

Вартість спірного майна: ангару оцинкованого площею 360 кв. м та розчиннобетонного вузла ВА 502, розташованих на території шахтоуправління «Першотравневе», шахта «Степова», блок № 2 у Петропавлівському районі Дніпропетровської області, відповідно до договору 25/04-2016 року від 25 квітня 2016 року складає 159000 грн. (а.с.9-11).

З цієї ціни позову сторонами сплачений судовий збір при поданні ними своїх позовів.

Суд присуджує залишити судові витрати на позивачеві за первісним позовом (а.с.1).

На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 204, 207, 220, 328,

331, 334, 392, 638, 655 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 3, 10, 11, 174, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У позовові приватного підприємства «Онікс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за невиконаним договором купівлі продажу відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «Онікс» про визнання права власності задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу майна № 25/04-2016 у вигляді ангару оцинкованого площею 360 кв. м та розчиннобетонного вузла ВА 502 загальною вартістю 159000 гривень 00 копійок, що знаходиться на території шахтоуправління «Першотравневе», шахта «Степова», блок № 2 у Петропавлівському районі Дніпропетровської області, укладений 25.04.2016 року між приватним підприємством «Онікс» та ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ангар оцинкований площею 360 кв. м та розчиннобетонний вузол ВА 502, загальною вартістю 159000 (сто пятдесят девять тисяч) гривень, які знаходяться на території шахтоуправління «Першотравневе», шахта «Степова», блок № 2 у Петропавлівському районі Дніпропетровської області.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову залишити на позивачеві за первісним позовом приватному підприємстві «Онікс».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду, що набрало законної сили, може бути переглянуте у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Суддя ОСОБА_2