Court ruling № 68096270, 01.08.2017, Donetsk Regional Court of Appeal (Bakhmut)

Єдиний унікальний номер 243/1890/15-к

Номер провадження 11-кп/775/425/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Огурецького В.П., Смірнової В.В.

за участю

секретаря: Радковського Д.І.

прокурора: Саліхова А.А.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Словянського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року, у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Словянського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не судимого, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Згідно вироку, 21.07.2013 року близько 15 годин 50 хвилин ОСОБА_2, керуючи технічно справним мотоциклом марки «КМЗ ДНІПРО 11» з державним реєстраційним номером 7640 ЕАВ, рухався зі швидкістю приблизно 80 км/годину разом з пасажиром ОСОБА_4, яка знаходилась на задньому пасажирському сидінні, по автодорозі «м. Словянськ с. Пришиб» з боку автодороги «Київ Харків - Довжанськ» у напрямку с. Сидорове Словянського району. На шляху прямування на відстані 4000 м від автодороги «Київ Харків - Довжанськ» ОСОБА_2, маючи обєктивну можливість бути уважним, спостерігати та врахувати дорожню обстановку, діючи необережно у порушення вимог п.10.1 та п.12.1 Правил Дорожнього руху України, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не впоровся з керуванням мотоциклу, виїхав на праве узбіччя вказаної автодороги, де допустив наїзд на залізобетонну опору огородження дороги, зїхав у правий кювет, та допустив перекидання.

В результаті ДТП пасажиру мотоцикла ОСОБА_4 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя під час їх заподіяння.

В апеляційній скарзі від 10.12.2015 року обвинувачений ОСОБА_2 просив вирок суду змінити та помякшити призначене покарання, застосувавши до нього вимоги ст. 75 КК України. На обґрунтування своїх вимог вказує, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості скоєного злочину та його особі. Суд не прийняв до уваги факт відшкодування шкоди потерпілій. Також оскаржував фактичні обставини справи.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_2 змінив апеляційні вимоги, не оспорюючи фактичних обставин справи просив помякшити призначене судом першої інстанції покарання, застосувавши до нього ст. 75 КК України. На обґрунтування своїх вимог вказує, що вину у скоєному злочині визнав повністю, щиро розкаявся, потерпіла до нього будь-яких претензій не має.

Потерпіла ОСОБА_4 та представник потерпілої ОСОБА_5 до судового засідання не зявились, про час та місце розгляду апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого та захисника, які наполягали на задоволені апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого, підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Фактичні обставини вчинення злочину, винуватість ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 286 КК України будь-ким із сторін кримінального провадження не оскаржено.

На думку колегії суддів, при призначенні покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги ст.65 КК України та правові позиції, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7, оскільки не в повній мірі врахував фактичні обставини та характер вчиненого правопорушення, його суспільну небезпеку та всі відомості про особу обвинуваченого.

Так судом першої інстанції при призначені покарання ОСОБА_2О враховано те, що обвинувачений характеризується позитивно за місцем мешкання та за місцем роботи, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, обтяжуючих обставин не встановлено.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23 грудня 2005 року при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які помякшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Колегія суддів звертає увагу на те, що злочин, передбачений ст. 286 КК України характеризується необережною формою вини.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 повністю визнав вину, щиро розкаявся. Потерпіла будь-яких претензій до нього не має.

Згідно журналу судового засідання та технічного запису судового засідання суду першої інстанції, потерпіла ОСОБА_4 на призначенні покарання у виді реального позбавлення волі не наполягала. На час розгляду справи як в суді першої інстанції так і на час розгляду апеляційної скарги потерпіла будь-які позовних вимог не заявила.

Із наданих стороною захисту документів вбачається, що на теперішній час ОСОБА_2 працює, за місцем роботи та мешкання характеризується позитивно.

За інформацією Словянського міськрайонного відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 05 травня 2017 року, за період перебування на обліку ОСОБА_2 будь-яких застережень за невиконання обовязків не отримував, порядок та умови відбування покарання не порушував.

Вказані вище нові позитивні обставини щодо особи обвинуваченого ОСОБА_2, а також суспільну небезпеку скоєного злочину, форму вини, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів вважає, що його виправлення можливе без реального відбування основного покарання, тобто вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням та з покладенням на нього обовязків, передбачених ст.76 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу обвинуваченого задовольнити.

Вирок Словянського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України, змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуваним строком на 3 роки.

Покласти на ОСОБА_2 обовязки, передбачені п.п.1,2 ч. 1 ст.76 КК України, а саме: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді: