Court ruling № 6803287, 08.10.2009, Lviv Administrative Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2009 року №22а-6586/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі: головуючого судді Стародуба О.П.,

суддів Шавеля Р.М., Пліша М.А.,

при секретарі судового засідання Когутич Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 20.02.2008р. по справі за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

ДТГО «Львівська залізниця» звернулось до суду із адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області від 19.11.2007р. №0014391750/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 42402,62 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 84805,24 грн., а всього на загальну суму 127207,86 грн.

Постановою господарського суду Львівської області від 20.02.2008р. позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області від 19.11.2007р. №0014391750/0.

З таким рішенням не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неповне зясування судом обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що згідно чинного законодавства службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має розїзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, а тому отримані працівниками суми надбавки за розїзний характер роботи як підлягали оподаткуванню на загальних підставах як і інші доходи. Крім того, покликається на те, що службові поїздки працівників, які визначені позивачем як відрядження, не були належним чином оформленні відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 09.10.2007р. по 05.11.2007р. працівниками ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області було проведено виїзну позапланову комплексну документальну перевірку відокремленого підрозділу колійної машинної станції №125 ДТГО «Львівська залізниця» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства.

Згідно акту перевірки від 05.11.2007р. №1334/232/01059874 та довідки від 05.11.2007р. №1311/172/01059874 встановлено порушення вимог пункту 19.2 «а» статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - неоподаткування сум надбавок за розїзний характер роботи, що призвело до неповного утримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 42402,62 грн. за квітень-грудень 2006 року та січень-червень 2007 року.

На підставі зазначеного акту ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2007р. №0014391750/0, яким Львівській колійній машинній станції №125 ДТГО «Львівська залізниця» визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 42402,62 грн. та застосувано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 84805,24 грн., а всього на загальну суму 127207,86 грн.

Відповідно до пункту 19.2 «а» статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до пункту 4.3.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з того, що виплати за розїзний характер роботи є компенсацією за таку роботу, а не доходом працівника, і за своїм характером та призначенням вони аналогічні добовим витратам при відрядженні, які не є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Підставами для виплати надбавки є документи, які підтверджують виїзди і їх тривалість (відомості обліку розїздів, маршрутні листки, плани-графіки, журнали обліку), а їх форму затверджує керівник підприємства чи відокремленого підрозділу.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають наведеним вище фактичним обставинам справи та нормам матеріального права і зокрема Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Постанові КМ України від 31.03.1999р. №490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер», Інструкції зі статистики заробітної плати (затв. Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. №5), Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон (затв. Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. N 59).

Відповідачем, на якого в силу положень ч.2 ст.71 КАС України покладено обовязок доказування, не надано суду доказів правомірності прийнятого рішення, а мотиви та доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і є аналогічними запереченням відповідача на позов, які перевірялись в ході розгляду справи судом першої інстанції.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 20.02.2008р. по справі № 28/389 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ

СУДДІ: Р.М. ШАВЕЛЬ

М.А. ПЛІШ