Decision № 68004607, 25.07.2017, Donetsk Oblast Court of Appeal (Mariupol City)

22-ц/775/503/2017(м)

263/1428/17

Головуючий в 1 інстанції Шевченко О.А.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія 59

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„25 липня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Гаврилової Г.Л., Пономарьової О.М.

за участю секретаря : Гаркуша О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу представника комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 травня 2017 року по цивільній справі за позовом комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Билала про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року позивач комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (далі ККП «Маріупольтепломережа» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення ,посилаючись на те, що відповідачі проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 75 кв. 4 та користуються послугами централізованого опалення, які надає позивач. Відповідачі не здійснюють оплату за послуги з централізованого опалення ,у зв*язку з чим , з урахуванням уточнених позовних вимог , за період з 01 листопада 2015 року по 01 березня 2017 року утворилась заборгованість в розмірі 9 093,55 грн., яку просили стягнути з відповідачів ,а також 3% річних у розмірі 144,84 грн., інфляційні витрати у сумі 618,15 грн., та судовий збір у сумі 1600 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 травня 2017 року в задоволенні позовних вимог ККП «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ККП Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» - ОСОБА_6 просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права . В обґрунтування доводів скарги зазначив, що відповідно нормам діючого законодавства для договору про надання послуг не встановлено обовязкової письмової форми.На адресу відповідачів щомісячно направляються квитанції із зазначенням періоду надання, кількості, вартості наданих послуг.Також зазначив, що відключення споживачів від мереж центрального опалення та постачання гарячої води здійснюється в порядку, встановленим центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, самовільне відключення заборонено. Єдиною підставою зняття споживача з обліку та припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, затверджений відповідною комісією та встановлення альтернативного опалення. Матеріали справи не містять доказів підтверджуючих законність відключення квартири від мережі центрального теплопостачання.У звязку з тим, що відповідачі відключилися від централізованого опалення з порушенням порядку передбаченого законодавством, вимоги підприємства є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ККП « Маріупольтепломережа» ,що діє на підставі довіреності ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги .

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу відхилити .

У судове засідання апеляційного суду не з*явилися ОСОБА_1М, ОСОБА_1М, ОСОБА_5,належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с.128-132,141,142-143). ОСОБА_3,ОСОБА_3 надали заяви про можливість розгляду справи у їхню відсутність (а.с. 144-145) .

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга обгрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1, ОСОБА_2М, ОСОБА_3, ОСОБА_3 (а.с.60). За зазначеною адресою також зареєстрований ОСОБА_5 (а.с. 25).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ,суд першої інстанції виходив з того,що фактично послуги хоча і надавались (оскільки, через квартиру проходять стояки для опалення сусідніх квартир), але не в тому обємі за який проведено розрахунок.Згідно актів ККП КК «Західна» від 13.10.2015 року, 09.11.2015 року при обстеженні квартири АДРЕСА_2 встановлено, що квартира ОСОБА_1 відключена від теплоносія КП «Маріупольтепломережа», однак стояки, що проходять через квартиру не ушкоджені (а.с.33-34).Позивач має право на стягнення з відповідачів суми в рахунок оплати за фактично отриману теплову енергію, розрахунок цієї суми проводиться з врахуванням вимог п. 13, 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення , тобто з врахуванням потужності приладів опалення. Однак, позивач не просить стягнути з відповідачів суму за фактично поставлену теплову енергію, а нарахування проводились за загальним правилом, без врахування змін, а тому суд вважав, що позивач не довів заявлену суму, що підлягає стягненню з відповідачів . Вимог про відшкодування збитків позивач не заявляв і жодного разу не звертався до відповідачів з вимогою про усунення неполадок (самовільного відключення) та приведення системи теплопостачання до попереднього стану, незважаючи на те, 18.03.2016 року ОСОБА_2 зверталась до позивача із заявою з проханням направити комісію для встановлення цього факту (а.с.37), а згідно з акту ККП КК «Західна» від 22.07.2016 року, позивачем раніше неодноразово це порушення актувалось.Крім того, згідно акту № 685 від 30.03.2017 року ККП КК «Західна» , періодичне підключення та відключення теплопостачання квартири не мало впливу на параметри загальнобудинкової системи опалення (а.с.83).

Однак такі висновки суду не відповідають вимогам закону з таких підстав.

За положеннями частини першої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У відповідності до пункту 25 Правил самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до пунктів 25, 26, 30 пункту 3 Правил № 630 відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (п. 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року № 169 «Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22.11.2005 року № 4).

При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (п. 2.2 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 року № 4).

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Матеріали справи не містять доказів, зокрема копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла.

Оскільки відповідачі відключилися від централізованого опалення з порушенням порядку передбаченим законодавством, тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «По теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно пункту 22 Правил № 630 точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві є - відгалуження від стояків у межах квартири.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем.

Таким чином ККП « Маріупольтепломережа » виконало свої зобовязання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідачі незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобовязані оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання.

Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192 цс15, № 6-1706 цс 15,вирішуючи питання щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, а саме: статті 19 Закону України «Про теплопостачання», статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно пояснень відповідачів ОСОБА_1,ОСОБА_2 вони живуть на першому поверсі чотирнадцяти поверхового будинку. Стояки центрального опалення проходять зокрема і через їх квартиру.

За таких обставин ,позивач свої зобов*язання щодо подачі теплопостачання в межах квартири Куць виконав та згідно матеріалів справи будинок відповідачів кожного разу в опалювальний сезон підключався до системи опалення. У свою чергу, самовільне відключення від мереж центрального опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

З актів ККП КК «Західна» від 13.10.2015 року, 09.11.2015 року при обстеженні квартири АДРЕСА_2 встановлено, що квартира Куць самовільно відключена від теплоносія КП «Маріупольтепломережа», однак стояки, що проходять через квартиру не ушкоджені (а.с.33-34).Саме з цих актів також вбачається,що відповідачами не дотриманий вищевказаний порядок відключення від центрального опалення . Жодних даних про те,що будинок в цілому відключений від центрального опалення не представлено .

Як вбачається з матеріалів справи на звернення відповідачів позивачем надавались відповідні відповіді , в тому числі і роз*яснення щодо встановлення лічильника теплової енергії в окремій квартирі багатоповерхового будинку з вертикальною системою опалення ,яка неможлива без суттєвого переобладнання домової та квартирної системи опалення. Крім того ,звернута увага споживача на необхідність поновлення у повному обсязі самовільно порушеної внутрішньо домової системи опалення. Також, роз*яснювалося право оскарження дій позивача ,яким відповідачі не скористалися (а.с.36,62,67).

Доводи відповідачів ,що станом на 2015 рік вони правомірно відключилися від опалення, не спростовуються дослідженими доказами,крім того, предметом спору є заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 листопада 2015 року по 01 березня 2017 року .

Апеляційний суд враховує, що відповідно до п. 25 Правил № 630 самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком № 4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Крім того, вказаним Наказом № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Тому заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що відповідачами не представлено суду належних та допустимих доказів, зокрема копії відповідної проектної документації, які б дійсно засвідчували факт відключення квартири від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла.

Посилання суду першої інстанції на п.п.13,28 Правил № 630 є недоречним, оскільки відповідачі відключилися від централізованого опалення з порушенням норм чинного законодавства, тому районний суд безпідставно відмовив у задоволенні даного позову.

Відповідно до статті 41 Конституції України та ст. 319 ЦК України власність зобов*язує.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором чи законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір заборгованості у сумі 9 093,55 грн.,інфляційні витрати за час прострочення виконання зобов*язання у розмірі 618,15 грн. та 3% річних у розмірі 144,84 грн. ,які нараховані відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України ,підтверджуються перевіреним у судовому засіданні розрахунком заборгованості та сумнівів у правильності нарахування не викликають (а.с. 73-75,86).

Згідно із ст.322 ЦК України власник зобов*язаний утримувати майно,що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, слід зауважити , що жиле приміщення квартира АДРЕСА_3 ,в яке позивач надає послуги з теплопостачання , належить відповідачам ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності (а.с.60) , які і повинні відповідати за позовом ККП «Маріупольтепломережа», з огляду на те, що у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа (ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких витратах визначається його власником і обов'язки з оплати вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст. 156 ЖК України).

З огляду на те,що дії по відключенню вчинені відповідачами самовільно ,всупереч нормам закону ,без дотримання передбаченого законом порядку відключення квартири від мереж централізованого опалення , а тому і відсутні підстави для припинення нарахувань за послуги.

Згідно п.2. ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог .

При таких обставинах рішення суду слід скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити позов про стягнення з власників квартири з ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4 на користь комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» заборгованості за користування тепловою енергією за період з 01 листопада 2015 року по 01 березня 2017 року у розмірі 9093 грн. 55 коп., 3 % річних у розмірі 144 грн.84 коп. та інфляційні витрати у розмірі 618 грн. 15 коп. ,а всього 9 856 грн. 54 коп. з кожного по 2 464 грн. 14 коп.

У задоволенні позовних вимог комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією - відмовити .

Відповідно ч.1,ч.5 ст.88 ЦПК України стороні ,на користь якої ухвалено рішення ,суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України,не передаючи справи на новий розгляд ,змінює рішення або ухвалює нове,суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи (а.с.63),тому відповідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України « Про судовий збір « звільнена від сплати судового збору .

У зв*язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції ,апеляційний суд вважає необхідним стягнути понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати : з відповідачів ОСОБА_1,ОСОБА_3, ОСОБА_4 суму судового збору у розмірі 1600 грн. сплаченого при подачі позовної заяви з кожного по 533 грн.33 коп. на користь позивача та стягнути з ОСОБА_1,ОСОБА_3, ОСОБА_4 суму судового збору у розмірі 1760 грн. сплаченого при подачі апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 травня 2017 року з кожного по 586 грн.67 коп. на користь позивача комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (а.с. 1,2,110).

Керуючись ст.ст. 307, 309,316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИ Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу представника комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» задовольнити .

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 травня 2017 року скасувати.

Позовні вимоги комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Билала про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа»,яке знаходиться за адресою : 87534, м.Маріуполь,вул. Гризодубової ,б.1. ,р/р 2603333,ПАТ «ПУМБ», МФО 334851,ЄДРПОУ 33760279 заборгованість за користування тепловою енергією за період з 01 листопада 2015 року по 01 березня 2017 року у розмірі 9093 (дев*ять тисяч дев*яносто три ) грн. 55 коп., 3 % річних у розмірі 144(сто сорок чотири) грн.84 коп. та інфляційні витрати у розмірі 618 (шістсот вісімнадцять) грн. 15 коп. ,а всього 9 856 (дев*ять тисяч вісімсот пятдесят шість )грн. 54 коп.з кожного по 2 464 (дві тисячі чотириста шістдесят чотири ) грн. 14 коп.

У задоволенні позовних вимог комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_5 Билала про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією- відмовити .

Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_5 суму судового збору у розмірі 1600 грн. сплаченого при подачі позовної заяви з кожного по 533 (пятсот тридцять три ) грн.33 коп. на користь комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», яке знаходиться за адресою : 87534, м.Маріуполь,вул. Гризодубової ,б.1. ,р/р 26006962486738,ПАТ «ПУМБ», МФО 334851,ЄДРПОУ 33760279 .

Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_5 суму судового збору у розмірі 1760 грн. сплаченого при подачі апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 травня 2017 року з кожного по 586 (п*ятсот вісімдесят шість) грн.67 коп. на користь комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», яке знаходиться за адресою : 87534, м.Маріуполь,вул. Гризодубової ,б.1. ,р/р 26006962486738,ПАТ «ПУМБ», МФО 334851,ЄДРПОУ 33760279 .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: