Decision № 6786821, 10.11.2009, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2009 р. Справа № 63/180-09

вх. № 7861/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ляш С.В., довіренність від 03.09.2009 року; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Арда", м. Дніпропетровськ

до СПДФО ОСОБА_2, с. Сніжків

про стягнення 5332,94 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 5332,94 грн. заборгованості, з яких: 4072,60 грн. основний борг, 428,53 грн. інфляційні нарахування, 95,40 грн. три відсотки річних, 736,42 грн. неустойки, що виникла внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов"язань по договору поставки № 1231, укладеного між сторонами 28.03.2008 року. Позов обгрунтовано статтями 525, 526, 530, 599, 610, 611, 614, 625, 692 ЦК України та статтями 193, 202, 216, 218, 224 ГК України. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

10.11.2009 року до господарського суду від позивача надійшла заява, в якій він просить суд долучити до матеріалів справи довідку з ЄДР на відповідача.

Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні 10.11.2009 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 10.11.2009 року не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

28 березня 2008 року між сторонами був укладений договір поставки № 1231 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник (далі - позивач) зобов"язується поставити, а покупець (далі - відповідач) прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації.

Позивач свої зобов"язання по договору виконав в повному обсязі, поставивши відповідачеві товар на загальну суму 16155,93 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями накладних та копіями довіренностей на отримання товару.

Відповідно до пункту 4.2 договору відповідач повинен здійснити оплату за отриманий товар не пізніше 14-ти календарних днів з дати поставки товару, але у будь-якому випадку, не раніше моменту надання постачальником усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність встановленим стандартам.

Проте, відповідач свої зобов"язання по договору щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару не виконав, сплативши лише 12083,33 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 4072,60 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.3 договору, у разі порушення відповідачем строків, визначених у пункті 4.2 договору, відповідач оплачує позивачу неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовилися про те, що неустойка за порушення покупцем строків вказаних в п. 4.2 договору, нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов"язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання,якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без врахування положень зазначених норм законодавства строку нарахування пені, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише частина нарахованої позивачем суми пені у розмірі 452,61 грн. за період з 01.04.2009 року по 29.09.2009 року тобто за 181 день прострочення платежу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 428,53 грн. інфляційних нарахувань та 95,40 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4072,60 грн. основного боргу, 452,61 грн. пені, 95,40 грн. трьох відсотків річних, 428,53 грн. інфляційних обгрунтована, вона підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем та є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 179, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (63042, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арда" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код 32232867, р/р 26009001300065 ПАТ "Акта банк", МФО 307394) - 4072,60 грн. основного боргу, 452,61 грн. пені, 95,40 грн. трьох відсотків річних, 428,53 грн. інфляційних, 96,57 грн. державного мита та 223,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Суддя