Decision № 6780692, 17.11.2009, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.09 Справа№ 29/50

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс", м.Київ,

до відповідача: фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Львів,

про: стягнення 37149,51 грн.

Суддя М. Синчук

За участю представників:

позивача: Магера О.М. предст.,

відповідача: ОСОБА_1

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 37149,51 грн. Ухвалою від 27.08.2009 р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 15.09.2009 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №0603-08 від 10.12.2008 р. не здійснив оплати за поставлену продукцію у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 21995,80 грн. Крім того, відповідачу нараховано 3287,21 грн. інфляційних збитків, 8189,12 грн. 25% річних, 3677,38 грн. пені. В судовому засіданні 06.10.2009 р. позивачем зменшено позовні вимоги. У звязку з частковим погашенням заборгованості після подання позову до суду просить стягнути з відповідача 14995,80 грн. основного боргу, 2971,63грн. інфляційних збитків, 4778,11 грн. 25% річних, 4432,38 грн. пені.

В судовому засіданні 17.11.2009 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким повністю визнав уточнені позовні вимоги.

Ухвалою заступника голови суду від 23.10.2009 р. строк розгляду справи продовжено на один місяць.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами по справі укладено господарський договір поставки №0603-08 від 10.12.2008 р. (надалі Договір). За умовами цього Договору постачальник (позивач у справі) зобовязався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві (відповідач у справі), товар (товари), а покупець зобовязався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як убачається з накладних №1012-08 від 10.12.2008 р. на суму 68063,70 грн., №3103-06 від 31.03.2009 р. на суму 8591,64 грн., №3004-09 від 30.04.2009 р. на суму 7210,08грн. відповідач отримав товару на загальну суму 83865,42грн. Доказів погашення 14995,80 грн. основного боргу відповідачем не представлено, позов визнано у повному обсязі.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 14995,80 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовзання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 8.6 Договору передбачено відповідальність відповідача у формі сплати процентів за користування чужими коштами у розмірі 25% річних. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2971,63грн. інфляційних збитків та 4778,11 грн. 25% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Пунктом 9.7 Договору передбачено, що за порушення грошових зобовязань за цим договором винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобовязання за кожний день порушення виконання. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 4432,38 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, судові витрати потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 193 ГК України, ст. 625 ЦКУ країни, ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( адреса: АДРЕСА_1, 79000; ід. код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" ( юридична адреса: вул. Віскозна, 93а, м. Київ, 02094; поштова адреса: вул. Сімї Хохлових, 8а, оф. 311, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ 32591365 ) 14995,80 грн. основного боргу, 2971,63грн. інфляційних збитків, 4778,11 грн. 25% річних, 4432,38 грн. пені, 371,50 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя Синчук М.М.