Decision № 6779301, 21.09.2009, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.09                                                                                           Справа№ 6/171

За позовом: Приватного підприємства “Електрокабельпостач”, м.Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства “Константа-Захід”, м.Львів

про: стягнення 13334грн. 90коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                                       Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Яблонський І.В., Кутаєв В.В.

від відповідача: не з’явився

Представникам позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Приватним підприємством “Електрокабельпостач” подано позов до Дочірнього підприємства “Константа-Захід” про стягнення 11143грн. 00коп. основного боргу, 1257грн. 00коп. інфляційних втрат, 186грн. 83коп. 3 % річних, 747грн. 34коп. штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 03.08.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.07.2009р.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просять позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмового пояснення на позов не подав, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №454480 від 04.08.2009р.

Господарському суду пред`явлено достатньо матеріалів, що дає можливість відповідно до ст.75 ГПК України розглянути позов при відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд встановив:

З 01.11.2007р. по 31.08.2008р. відповідач замовив у позивача роботи по наданню рекламних послуг (розміщення рекламного зображення) вартістю 48796грн.56 коп. Станом на 01.09.2008р. заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги в липні, серпні 2008р. становила 14286грн.00коп.

Позивачем вказані роботи виконані вчасно і в повному обсязі. Відповідачем виконані роботи прийнято, що підтверджується представленими суду актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000155 від 29.08.2008р. на суму 7143грн. 00коп. та № ОУ-0000138 від 31.07.2008р. на суму 7143грн. 00коп.

01.07.2008р. та 31.07.2008р. позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури №СФ-000002145 на суму 7143грн. 00 коп. та №СФ-000002591 на суму 7143грн.00 коп.

11.09.2008р. відповідачем частково погашено заборгованість на суму 3143грн.00 коп. Станом на час звернення з позовом до суду непогашеною залишилась заборгованість в сумі 11143грн.00коп.

Однак станом на 28.07.2009р. відповідач вартість виконаних робіт в повному обсязі не оплатив.

Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

27.01.2009р. позивачем надіслано відповідачу лист - претензію № 03 від 23.01.2009р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 11143грн.00коп., який залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 1257грн. 73коп. інфляційних втрат. та 186грн. 83коп. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 747грн. 34коп. за період з 03.04.2008р. за користування чужими грошовими коштами. В обгрунтування своїх вимог позивач покликається на положення ст.ст.229, 231 ГК України.

Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку відмовити в її задоволенні, оскільки виконання робіт по наданню рекламних послуг (розміщення рекламного зображення) не носило договірного характеру, а отже, домовленості про стягнення штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами у випадку невиконання грошового зобов’язання між сторонами не було.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних є обгрунтованими та підлянають задоволенню. В частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 747грн. 34коп. за користування чужими грошовими коштами –слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.530, 625 ЦК України, ст.ст.229, 230, 231, 343 ГК України, ст.ст.33, 34, 44, 49, 75,82,84 ГПК України, суд –

                                         ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Константа-Захід”, м.Львів, вуд.Левандівська, 3 (ідентифікаційний код 32712109) на користь Приватного підприємства ”Електрокабельпостач”, м.Львів, вул.Трильовського, 5/31 (ідентифікаційний код 30337852) 11143грн. 00коп. основного боргу, 1257грн. 00коп. інфляційних втрат, 186грн. 83коп. 3 % річних, 125грн. 86коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн. 00коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення суджового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. В частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 747грн. 34коп. за користування чужими грошовими коштами відмовити.

4. Видати позивачу довідку на повернення 197грн. 00коп. зайво сплачених за платіжним дорученням №542 від 10.07.2009р. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя