Court ruling № 67746310, 12.07.2017, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11834/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

12 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Грибан І.О. Собківа Я.М. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просила зобов'язати відповідача негайно повернути позивачу помилково сплачені грошові зобов'язання - транспортний податок за 2015 рік в сумі 25 000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, представником ОСОБА_5 - ОСОБА_6 було подано клопотання про витребування від відповідача витягу з відповідної інформаційної системи ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві з інформацією про складене податкове повідомлення-рішення для сплати ОСОБА_5 транспортного податку за 2015 рік в розмірі 25 000 грн., про його надсилання (вручення) платнику податків.

Однак, вказане клопотання колегія суддів вважає безпідставним, оскільки таке податкове повідомлення-рішення відповідачем не приймалось, а транспортний податок за 2015 рік позивачем сплачено добровільно.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 звернулася до ДПІ у Дарницькому районі із заявою від 07 червня 2016 року із заявою про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань, в якій просила повернути помилково сплачені грошові зобов'язання, а саме: транспортний податок за 2015 рік у розмірі 25 000,00 грн., що сплачений, згідно квитанції 08 жовтня 2015 року, посилаючись на висновок колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду у постанові від 12 січня 2016 року у справі № 826/18339/15 про те, що оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше 2016 року.

За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач у листі від 04 липня 2016 року №1223/П/26-51-13-05-17 повідомив про неможливість повернення коштів, у зв'язку з відсутністю відповідного судового рішення у відношенні ОСОБА_5 та про порядок оскарження податкового повідомлення-рішення.

Позивач вважає неправомірним визначення податкового зобов'язання з транспортного податку, посилаючись на положення Конституції України, Податкового кодексу України. Зокрема, позивач вказувала, що податки та збори не можуть змінюватися протягом бюджетного року, податкове повідомлення-рішення про нарахування зобов'язання зі сплати транспортного податку за 2015 рік суперечить нормам Податкового кодексу України, з урахуванням чого вважає, що відповідач має повернути сплачені кошти, а тому звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України введено новий податок з громадян України - транспортний податок.

Відповідно до положень п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, який визначений відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття податкового повідомлення рішення).

Пунктом 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

В силу п.п. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, органи внутрішніх справ зобов'язані до 01 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості необхідні для розрахунку податку. З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця. Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Відповідно до п.п. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Сума визначеного транспортного податку, відповідно до п.п. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України, фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, обчислення суми транспортного податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом, а тому саме податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомленням (рішенням) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, в той час, як день вручення (надіслання) фізичним особами відповідного податкового повідомлення-рішення - є днем, з якого платник податків несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання з транспортного податку у порядку, передбаченому податковим законодавством.

В силу пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Пунктом 57.2 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Згідно пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі коли платник податків не скористався правом на оскарження податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання з транспортного податку, він зобов'язаний сплатити таку суму податкового зобов'язання протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з квитанцією від 08 жовтня 2015 року позивач сплатив суму у розмірі 25 000,00 грн. в якості оплати за транспортний податок з фізичних осіб.

Однак, Податковим кодексом України не передбачено іншої підстави для сплати транспортного податку, ніж відповідне податкове повідомлення-рішення.

Згідно підпункту 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, помилково сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Позивачем не доведено, що вона не має обов'язку зі сплати транспортного податку.

Доводи апелянта на неправомірність визначення суми грошового зобов'язання з транспортного податку з посиланням на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у справі № 826/18339/15 судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги, оскільки правомірність визначення суми грошового зобов'язання не є предметом спору у даній справі, а вказане судове рішення поширюється лише на сторін зазначеної справи.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 3 розділом 1 Порядку повернення коштів помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013р. № 787 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013р. № 1650/24182, зокрема, зазначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України, а не органами державної податкової служби, який в даному випадку, виступає відповідачем у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом вказаної норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Пунктом 8 частини 1 статті 3 КАС України встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оскаржуване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Позивачем, в даному випадку, не доведено, які її права порушені відповідачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що станом на день вирішення спору судом першої інстанції правові підстави для повернення ОСОБА_5 помилково сплачених грошових зобов'язань з транспортного податку у розмірі 25 000,00 грн. відсутні.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Грибан І.О. Собків Я.М.

Повний текст ухвали виготовлено 14.07.2017 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Грибан І.О.

Собків Я.М.