Court ruling № 67306842, 19.06.2017, Lviv Administrative Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/2510/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника позивача Грип І.Я.,

представника відповідача Ковтун Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року у справі за позовом Івано-Франківської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, третя особа Житлово-експлуатаційна організація №9 про визнання протиправними дій та скасування реєстрації обтяження,-

ВСТАНОВИВ :

Івано-Франківська міська рада 26.10.2016 року звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області в якому просить визнати протиправними дії відповідача, щодо опису майна, належного територіальній громаді м. Івано-Франківська, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 254,5 кв.м, з яких: нежитлове приміщення (літ.А) площею 204,2 кв.м та нежитлове приміщення (літ.Б.) площею 50,3 кв.м на вул. Галицька 53-А, в податкову заставу, скасувати реєстрацію обтяження у вигляді податкової застави на нежитлові приміщення площею 254,5 кв.м, з яких: нежитлове приміщення (літ.А) площею 204,2 кв.м та нежитлове приміщення (літ.А) площею 50,3 кв.м, розташовані на першому поверсі в будинку на вул. Галицькій 53-А, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним рішенням Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області оскаржила його в апеляційному порядку. Просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, покликаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.08.2009 року, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 53-А перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Івано-Франківська відповідно до витягу Івано-Франківського ОБТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.08.2009 року.

Додатковою угодою № УО-3353-1 від 27 травня 2010 року між Івано-Франківською міською радою та Житлово-експлуатаційною організацією №9 було узгоджено та зменшено площу орендованих приміщень. Згідно з додатковою угодою площа нежитловий приміщень за адресою: вул. Галицька, 53-А, які передаються Орендарю в строкове платне користування становить 254,5 кв.м. Факт отримання Орендарем даних приміщень підтверджується актом приймання-передачі від 17.07.2015 року.

Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Згідно із пунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно із статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Те ж саме відображено в пункті 1.9 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженому Міністерством доходів і зборів України № 572 від 10.10.2013 року (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 89.3. статті 89 ПК України та розділу 2 Порядку майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до статті 87.3. ПК України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління.

Як вбачається з матеріалів справи, нежитлові приміщення за адресою: м. Івано- Франківськ, вул. Галицька, 53а ніколи не перебували і не перебувають у власності, господарському віданні чи в оперативному управлінні житлово-експлуатаційної організації №9, а знаходяться на балансі ЖЕО №9 як орендоване майно з визначеним правовим режимом та терміном його використання.

17 вересня 2015 року податковим керуючим Бутенком С.Ф., призначеним наказом ДПІ у м. Івано-Франківську від 13 серпня 2015 року № 957, було складено акт №31 опису майна в податкову заставу, до якого, власне, і були включенні нежитлові приміщення загальною площею 254,5 кв. м за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 53-А. Даний акт був складений на підставі рішення начальника ДПІ у м. Івано-Франківську від 08.09.2015 року № 19835/10/23-150/8050 про опис майна у податкову заставу платника податків Житлово-експлуатаційної організації № 9.

Суд вважає, що перебування в податковій заставі нежитлових приміщень, які є в комунальній власності територіальної громади м. Івано-Франківська загальною площею 254,5 кв. м, розташовані на першому поверсі в будинку на вул. Галицькій, 53-А не має правового обґрунтування та прямо суперечить вимогам Податкового кодексу України та Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженому Міністерством доходів і зборів України № 572 від 10.10.2013 року.

Згідно з статті 142 Конституції України та статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У відповідності до статті 143 Конституції України та статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, що належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Стаття 321 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Колегія суддів дійшла висновку, що дії Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області, щодо опису майна, належного територіальній громаді м. Івано-Франківська, яке перебувало в оренді ЖЕО №9, в податкову заставу є протиправними, та завдає шкоди матеріальним правам та інтересам територіальної громади, а тому позов підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року у справі № 809/1442/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

Т.І. Шинкар

Повний текст ухвали виготовлено 21.06.2017 року