Court ruling № 67262525, 12.06.2017, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У Х В А Л А

12 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І.,

Охрімчук Л.І.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2017 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 2 лютого 2016 року, описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 4 березня 2016 року, позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задовольнив частково: стягнув на його користь з ОСОБА_5 заборгованість за відсотками із кредитного договору в сумі 12 тис. 718 дол. США 14 центів (за курсом НБУ 305 тис. 243 грн 84 коп.) та з виплати пені 6 тис. 359 дол. США 21 цент; у задоволенні решти позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» суд відмовив; вирішив питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд Вінницької області 22 квітня 2016 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 2 лютого 2016 року в частині стягнення пені за кредитним договором скасував та ухвалив у цій частині нове рішення, яким стягнув на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» з ОСОБА_5 152 тис. 625 грн пені, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 16 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилив, рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22 квітня 2016 року залишив без змін.

У травні 2017 року до Верховного Суду України звернулася ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2017 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 513 ЦК України та статті 24 Закону України «Про іпотеку», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви ОСОБА_4 послалася на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2013 року, 10 грудня 2014 року та 21 січня 2015 року.

Перевіривши доводи заявниці, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявниця, задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи», суд першої інстанції з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що відповідачка кошти за кредитним договором у належному розмірі не повернула, у зв'язку із чим з неї на користь позивача, якому за договором факторингу, чинному на момент розгляду справи, були відступлені права вимоги за кредитними договорами, підлягають стягненню в судовому порядку проценти та пеня за кредитом у межах строку позовної давності. Апеляційний суд, з яким погодився й суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що відповідно до частини першої статті 192 ЦК України та з урахуванням пункту 8.4 кредитного договору оплата пені здійснюється в національній валюті та зазначив, що посилаючись на нікчемність договору факторингу з підстав, передбачених статтею 228 ЦПК України, ОСОБА_5 не навела обґрунтування на підтвердження порушення цим договором публічного порядку або того, що він суперечить інтересам держави і суспільства.

У наданих для порівняння ухвалах Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначив, що:

- для пред'явлення новим кредитором, якому відступлено право вимоги за основним кредитним договором, вимоги до боржника за нотаріально завіреним договором забезпечення кредиту (іпотеки, застави), на виконання припису частини першої статті 513 ЦК України, додатково має бути укладений договір відступлення права вимоги заставодержателя або іпотекодержателя за відповідним договором забезпечення (від 10 грудня 2014 року та 21 січня 2015 року);

- суд апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з підстави недоведеності, послався на відсутність в матеріалах справи належним чином посвідченої копії договору факторингу, однак допустимим доказом права вимоги нового кредитора може бути копія витягу з договору факторингу засвідчені печаткою, при відсутності вимоги сторони про надання його оригіналу (від 22 травня 2013 року).

Порівняння зазначених судових рішень, наданих заявницею на підтвердження своїх доводів, із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у побідних правовідносинах.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук

В.М. Сімоненко