Court ruling № 67255641, 19.06.2017, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення заяви про порушення справи про банкрутство

19.06.2017 Справа № 908/1231/17

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Кричмаржевського В.А., розглянувши подану в порядку статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заяву за вхідн. № 1397/08-07/17 від 14.06.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХНОКОМПЛЕКС», код з ЄДР-35892854, м. Запоріжжя, про порушення справи про банкрутство, вважає її такою, що підлягає поверненню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов’язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 статті 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд повертає заяву про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи без розгляду, якщо заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі.

Статтями 105, 110 та 111 Цивільного кодексу України встановлений порядок виконання рішення про припинення юридичної особи, порядок ліквідації юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про припинення шляхом ліквідації, додержання яких є обов’язковим до прийняття рішення про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Тобто, передумовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є здійснення визначених вказаними нормами заходів та встановлення за результатами їх вжиття недостатності вартості майна для задоволення вимог кредиторів.

При цьому відповідні обставини мають бути підтверджені поданими доказами на момент подання заяви.

Натомість заявником додані документальні докази, які оформлені не на момент звернення до господарського суду, а в 2016 році.

Зокрема, документи, що підтверджують майнове становище боржника станом на 21 грудня 2016р., не можуть бути належним доказом його неплатоспроможності станом на 14 червня 2017р., оскільки пройшов значний час і майнове становище боржника реально могло змінитися.

Це стосується і витягу з ЄДР станом на 16.12.2017р., і фінансового звіту боржника станом на 21.12.2016р., і проміжного ліквідаційного балансу боржника станом на 21.12.2016р., і поданої заяви до ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 10 жовтня 2016р. про ліквідацію, і витягу з ЄДР станом на 16.12.2016р. та інших.

Фактично усі документи, що додані до заяви, оформлені шість і більше місяців тому – у 2016 році, тоді як заява про порушення справи про банкрутство до господарського суду надійшла 14 червня 2017р., і за цей проміжок часу могли відбутись фінансові зміни у діяльності боржника.

Відповідно до ч. 4 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Отже, нормами цього Закону встановлено додаткову вимогу щодо заяви боржника у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство, у т.ч. за статтею 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», – обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. При визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування його витрат (поштових, транспортних тощо), судового збору, сплаченого кредиторами тощо.

Заявником у заяві зазначено про залишок коштів у розмірі – 38.433 грн., у тому числі 24.650грн. – це залишок коштів у касі боржника, 13.783грн. – залишок коштів на рахунку у банківській установі, та відсутність іншого майна, а тому, враховуючи визначений статтею 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строк ліквідаційної процедури та розмір оплати послуг ліквідатора відповідно до статті 115 цього Закону (дві мінімальні заробітні плати за кожний місяць), виходячи з встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розміру мінімальної заробітної плати - 3 200 (3 200 х 2 = 6 400), суд вважає, що наявних коштів недостатньо у боржника для покриття судових витрат.

Також суд звертає увагу заявника й на те, що окремі фотокопії документів виготовлені неякісно та недбало, оскільки неможливо прочитати текст.

Зокрема, це стосується фотокопії протоколу про залік взаємних вимог від 29 грудня 2012р. та ін.

За приписами частини 7 статті 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.

У свою чергу частина 1 статті 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у якості підстави для повернення заяви про порушення справи про банкрутство визначає невідповідність заяви змісту вимог, зазначених у цьому Законі.

Аналіз вищезазначених норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» свідчить про те, що відсутність (можлива відсутність) у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів частини 4 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 12 жовтня 2016р. у справі № 908/718/16).

Таким чином, у суду відсутні підстави для позитивного висновку щодо правомірності та обґрунтованості подання заяви про порушення справи про банкрутство, що виключає можливість для її прийняття господарським судом до розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 статті 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», господарський суд -

Ухвалив:

Повернути без розгляду заяву за вхідн. №1397/08-07/17 від 14.06.2017р. з додатками.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Додаток на адресу заявника: заява та додані матеріали на 137 аркушах, у тому числі оригінали квитанції № 0.0.720497806 від 07.03.2017р. на суму - 2.220грн. та платіжного доручення № 1508 від 22.12.2016р. на суму - 13.780грн.

Суддя В.А. Кричмаржевський