Court ruling № 67189607, 16.06.2017, Dnipropetrovsk Regional Court of Appeal (Dnipro)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2175/17 Справа № 185/4233/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 34

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря - Григорєвій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу військової частини польова пошта В4680 Міністерства оборони України на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до військової частини польова пошта В4680 Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, Міністерство оборони України, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ВЧ - польова пошта В4680 Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, Міністерство оборони України, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнуто з ВЧ - польова пошта В4680 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4: в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 105526 грн. 64 коп.; в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.; судові витрати по справі - суму сплаченого судового збору в розмірі 1 155грн. 27 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.204-207).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ВЧ А0998 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є власником автомобіля НОМЕР_1 (а.с.27), який згідно інформації отриманої з Централізованої бази даних МТСБУ не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому Моторним (транспортним ) страховим бюро України було відмовлено позивачу у проведенні регламентної виплати.

Із постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2015 року вбачається, що 24 червня 2015 року о 18.00 год. водій ОСОБА_5, виконуючи поворот ліворуч автомобілем УАЗ 396294 ШД, державний номер 0024И2, з вулиці Дніпровська на вулицю ОСОБА_6 м. Павлограда не зайняв відповідно крайню ліву смугу, здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21150, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, який рухався позаду в попутному напрямку та з автомобілем КІА, державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_8, який стояв на заборонений сигнал світлофора, в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відповідно до постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2015 року ОСОБА_5 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та нього накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн (а.с.23).

Згідно витягу із наказу командира військової частини - польова пошта В4680 Міністерства оборони України № 128 від 04 червня 2015 року старшого сержанта ОСОБА_5 розвідника-снайпера 2 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти штабного батальйону військової частини польова пошта В4680 вважати таким, що з 04 червня 2015 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 530 грн на місяць, ВОС-106642/672, шпк «рядовий» (а.с.33).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що автомобіль УАЗ 396294 ШД, державний номер 0024И2, яким керував водій ОСОБА_5, згідно Реєстру зареєстрованих транспортних засобів Збройних Сил України, зареєстрований підрозділом військової інспекції безпеки дорожнього руху Західного територіального управління Військової служби правопорядку та облікований за військовою частиною В4680. Страховий поліс про укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відносно вказаного автомобіля не укладався.

Відповідно до висновку № 081/2/15 експертного автотоварознавчого дослідження ПП ОСОБА_9 вартість матеріального збитку нанесеного володільцю автотранспортного засобу КІА CERATO державний номер НОМЕР_3 складає 105526,64 грн (а.с.10-13).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_5 був військовослужбовцем та знаходився у службових відносинах з військовою частиною польовою поштою В4680 Міністерства оборони України, а тому відповідальність за заподіяну матеріальну шкоду позивачу джерелом підвищеної небезпеки покладається на військову частину польову пошту В4680 Міністерства оборони України.

Крім того, суд прийняв до уваги, що внаслідок ДТП ОСОБА_4 була завдана моральна шкода, Врахувавши характер і тривалість страждань позивача внаслідок пошкодження її майна, витрачання достатньо великих коштів на відновлення автомобіля, позбавлення можливості використовувати пошкоджений автомобіль, що створило незручності у її життєдіяльності, та ступінь вини відповідача у спричиненні позивачу моральної шкоди, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 2000,00 грн.

З висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується у повному обсязі, находить його таким, що ґрунтується на основі повно та всебічно зясованих обставин, відповідає вимогам ст. 57- 60, 64 ЦПК України, ст. 1166, 1172, 1187 ЦК України.

За положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність за шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі рішеннями, діями або бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків згідно ст. 1172 ЦК України покладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває у трудових правовідносинах.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 Постанови №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року із подальшими змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною 2 п.5 вказаної постанови передбачається, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, особа, якій заподіяна моральна шкода, з урахуванням характеру та обсягу страждань, їх тривалості, та інших обставин повинна особисто визначити розмір її відшкодування, а суд у визначених межах розміру відшкодування моральної шкоди ухвалити рішення щодо їх задоволення або відмови з наведенням відповідних підстав.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_5 не являється працівником військової частини А0998, а був військовослужбовцем, призваним за мобілізацією і на даний час звільнений з військової служби у звязку з демобілізацією, а тому має особисто нести відповідальність за заподіяння шкоди, колегія суддів відхиляє, з урахуванням ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», відповідно до якої військове майно перебуває у власності держави і закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. Субєктами використання військового майна у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є військові частини, військовослужбовці, військовозобовязані під час проходження зборів, резервісти, службовці тощо. Стаття 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» закріплює, що військові частини як субєкти господарської діяльності відповідають за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, державі.

Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності чіткого висновку щодо причинно-наслідкового звязку між діями водія УАЗ ОСОБА_5 та настанням шкоди ОСОБА_4, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначене спростовується постановою Павлоградського міського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2015 року, яка набрала чинності та не оскаржувала ся відповідачами. Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, на які посилається представник ВЧ-польова пошта В4680 Міністерства оборони України, як на доводи апеляційної скарги, були предметом перевірки та дослідження судом першої інстанції в ході розгляду справи по суті, їм надана правильна правова оцінка та вони не взяті до уваги як такі, що не погоджуються з дійсними обставинами справи.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 215 ЦПК України суд у своєму рішенні привів мотиви, з яких вважав встановленою наявність фактів, якими позивач обґрунтувала позовні вимоги та відсутності тих фактів, якими обґрунтовувалися заперечення відповідача.

Матеріальна шкода, спричинена неправомірними діями військовослужбовця ОСОБА_5 складає 105526,64грн., що підтверджується висновком експертного авто товарознавчого дослідження № 081/2/15 від 25 червня 2015 року (а.с.10-13), її розмір особою, що подала апеляційну скаргу, не оскаржується, тому рішення у цій частині не переглядається судовою колегією.

Щодо розміру моральної шкоди, то суд правильно його визначив з урахуванням принципу справедливості та співмірності, тяжкості вимушених змін у житті позивача, про що навів у своєму рішенні відповідні мотиви.

За положеннями ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний звязок доказів у їх сукупності, ухвалив законне рішення на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, таким, що відповідає положенням чинного законодавства, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.307,308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу військової частини польова пошта В4680 Міністерства оборони України відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: