Court ruling № 67163777, 12.06.2017, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У Х В А Л А

12 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Гриціва М.І., Кривенди О.В.,-

розглянувши заяву сільськогосподарського приватного підприємства Фірма «Укргранресурс» (далі - Підприємство) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 березня 2017 року у справі за позовом Підприємства до Житомирської обласної державної адміністрації, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Україна Капітал», про визнання протиправним та скасування розпорядження від 16 березня 2015 року № 81 та додатку № 6 у частині надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою,

в с т а н о в и л а:

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 28 жовтня 2015 року позов Підприємства задовольнив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 8 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 березня 2017 року постанову апеляційного суду залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, Підприємство подало до Верховного Суду України заяву про її перегляд Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви додає копії рішень Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2013 року, 2 квітня та 30 вересня 2014 року, 30 вересня 2015 року (справи №№ К-15237/10, К/9991/79834/12, К/9991/74219/12, К/800/19984/15 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статей 2, 6 КАС, статті 19 Конституції України, статей 66, 79-1, 123 Земельного кодексу України, положення Закону України від 7 липня 2011 року № 3613-VI «Про державний земельний кадастр» та Закону України 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій».

Крім того, Підприємство вважає, що висновки касаційного суду в оскаржуваному рішенні не відповідають правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року (справа № 21-570а14).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте судові рішення Вищого адміністративного суду України, на які заявник посилається як на підставу для перегляду оскаржуваної ухвали цього ж суду від 7 березня 2017 року, не можна вважати такими, що дають підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, так як надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві, оскільки у рішеннях суд регулював різні правовідносини, що виникли між сторонами.

За правилами пункту 5 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Аналіз ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 березня 2017 року не дає підстави вважати, що вона не відповідає викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Так у рішенні від 7 березня 2017 року касаційний суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що оскаржуване у позові розпорядження обласної державної адміністрації є індивідуальним актом і не маючи документального підтвердження правомірності права користування Підприємства спірною земельною ділянкою, то із зазначеним позовом звернулася особа, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), що є окремою підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Натомість у постанові від 27 січня 2015 року Верховний Суд України дійшов висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Зазначене не дає підстави для висновку про обґрунтованість поданої заяви.

Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом сільськогосподарського приватного підприємства Фірма «Укргранресурс» до Житомирської обласної державної адміністрації, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Україна Капітал», про визнання протиправним та скасування розпорядження від 16 березня 2015 року № 81 та додатку № 6 у частині надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою; за заявою сільськогосподарського приватного підприємства Фірма «Укргранресурс» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 березня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачО.Б. Прокопенко Судді: М.І. Гриців О.В. Кривенда