№ 67163763, 23.05.2017, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоГриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Вік Ойл» до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів та зборів у Миколаївській області (правонаступник - державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області; далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установила:

У січні 2014 року ТОВ «Вік Ойл» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2013 року:- про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 198 358 грн № 0001652201; - про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 2 907 634 грн 75 коп.

(у тому числі 2 326 695 грн - за основним платежем, 580 939 грн 75 коп. - за штрафними санкціями); № 0001672201 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 85 058 грн 50 коп. (у тому числі 75 463 грн - за основним платежем, 9595 грн 50 коп. - за штрафними санкціями).

Фактичними підставами заявлених вимог стали такі обставини.

ДПІ провела документальну планову виїзну перевірку дотримання ТОВ «Вік Ойл» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої склала акт від 2 вересня 2013 року № 589/14-04-22-01/31268062 (далі - Акт перевірки) із висновками про порушення цим ТОВ вимог пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції, чинній на час вчинення спірних відносин) підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, пункту 146.12 статті 146, пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 200.1-200.3 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК).

На підставі наведених в Акті перевірки висновків ДПІ винесла оспорені податкові повідомлення-рішення.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 20 лютого 2014 року позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2013 року №№ 0001652201, 0001662201, податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2013 року № 0001672201 - лише в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 11 654 грн. У задоволенні решти вимог відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 червня 2014 року та Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 грудня 2016 року постанову суду першої інстанції залишили без змін.

У заяві ДПІ просить переглянути рішення суду касаційної інстанції з установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі − КАС) підстави неоднакового застосування положень пункту 198.6 статті 198 ПК у подібних правовідносинах.

На підтвердження неоднакового застосування зазначених норм послалася на постанову Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2009 року (справа № К-13338/07).

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

У справі, про перегляд рішення суду касаційної інстанції в якій подано заяву, висновки судів ґрунтуються на відомостях про дійсність і реальність господарських операцій ТОВ «Вік Ойл» з ТОВ «Ранг», за якими були сформовані податкові зобов'язання першого, зокрема, факт поставки дизельного палива на підставі договору, укладеного між ТОВ «Вік Ойл» і ТОВ «Ранг», який обґрунтовано посиланням на податкові накладні, в яких зазначено, що покупцем пального є ТОВ «Вік Ойл», та витягах з Єдиного реєстру податкових накладних та реєстрах виданих та отриманих податкових накладних. Обґрунтував свої висновки суд і посиланням на укладення договору про поставку нафтопродуктів, відповідно до якого ТОВ «Вік Ойл» придбало у ТОВ «Дизель Плюс» дизельне паливо. Факт поставки паливно-мастильних матеріалів на підставі договору, укладеного між ТОВ «Вік Ойл» і ТОВ

«СПС-Нафта», що були використані в господарській діяльності підприємства, підтверджуються: рахунками від 8 червня, 25 червня, 7 жовтня 2011 року (№№ 219, 482, 225 відповідно), видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та банківськими виписками.

У рішенні від 10 грудня 2009 року, наданому для порівняння Вищий адміністративний суд України, зазначив, що первинні документи від імені ТОВ «Расінг» підписані не директором цього товариства, а іншою особою. Подані цим товариством податкові накладні складені з порушенням вимог чинного законодавства, тому не можуть бути документом, що підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту суми ПДВ.

Відсутність рішень касаційного суду із правозастосовним висновком, які за змістом і значенням відрізняються від правового висновку судового рішення, яке оскаржується, унеможливлює порівняння таких рішень, визначення правомірності чи незаконності оскарженого рішення та формулювання висновку про правильне застосування норми матеріального закону щодо спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є підставою для відмови в задоволенні заяви.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.І. Гриців

Судді:О.Ф. Волков

О.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко