Court ruling № 67124607, 07.06.2017, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року м. Київ К/800/36500/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Горбатюка С.А., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправною і скасування постанови у справі про порушення митних правил, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Сумської митниці ДФС на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У провадженні Глухівського міськрайонного суду Сумської області була адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС (далі - Митниця) про скасування постанови № 0420/80500/16 від 28 вересня 2016 року, якою її визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України (далі - МК).

За наслідками розгляду цієї справи суд першої інстанції прийняв постанову від 7 листопада 2016 року, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив повністю, визнав протиправною і скасував оскаржену постанову у справі про порушення митих правил.

Постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 7 листопада 2016 року відповідач оскаржив в апеляційному порядку. Ухвалою від 29 листопада 2016 року Харківський апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу Митниці без руху, встановивши їй строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Мотивом для прийняття такого рішення, судячи з його змісту, слугувало те, що спір про оскарження постанови № 0420/80500/16 від 28 вересня 2016 року у справі про порушення митних правил є спором майнового характеру, відтак судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду в цій справі повинен обчислюватися з розрахунку 110 відсотків ставки судового збору, встановленої Законом України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру.

На ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року Митниця подала касаційну скаргу, в якій просить її скасувати і прийняти нове рішення, яким відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції у цій справі. На думку відповідача, цей спір є немайновим і судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції в цій справі повинен обчислюватися з розрахунку 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 458 МК порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За частиною першою статті 459 МК адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом.

Відповідно до статті 486 МК завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.

За статтею статті 487 МК провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства можемо дійти висновку, що поряд із КпАП адміністративну відповідальність за посягання на встановлений законодавчими актами України правопорядок встановлює також МК. Щодо останнього, то цей кодифікований законодавчий акт є основним і спеціальним нормативно-правовим актом у сфері державної митної справи і містить, з-поміж іншого, як загальні положення щодо порушення митних правил (зокрема, визначення того, що слід розуміти під порушенням митних правил, вік, з якого настає адміністративна відповідальність, встановлює особливості відповідальності за окремі види порушень митних правил, а також загальні положення про види адміністративних стягнень за МК), так і власне склад порушень митних правил, за вчинення яких особи притягаються до адміністративної відповідальності за цим Кодексом (глава 68 МК).

Окрім того, МК встановлює порядок провадження у справах про порушення митних правил (глава 69), а також порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил (глава 72).

Стосовно оскарження, то у контексті розгляду цієї справи з МК варто виокремити, зокрема, положення частини першої статті 529, відповідно до якої постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Відповідно до частини шостої статті 530 МК перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Наведеним вище нормам статей 529, 530 МК кореспондують положення підпункту 2 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 171-2 КАС, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом положень частини третьої статті 106 КАС при зверненні до суду з позовною заявою, окрім іншого, необхідно долучити документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Відповідно до частини другої статті 87 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI). Цей Закон, як зазначено в його преамбулі, визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За статтями 1, 2 Закону № 3674-VI судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а його стаття 5 - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг <…>, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до цієї ж статті за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа-підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).

Частиною другою цієї норми встановлено розміри ставок судового збору залежно від документа і дії, за яку він справляється, та платника судового збору. Зокрема, за підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання апеляційної скарги на рішення суду <…> встановлена ставка у відсотковому відношенні до ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відтак, необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання, зокрема, апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції є встановлення і віднесення предмета оскарження до об'єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Предметом оскарження в цій адміністративній справі є постанова Митниці у справі про порушення митних правил, за якою ОСОБА_1 (позивач в цій адміністративній справі) притягнено до відповідальності на підставі статті 485 МК (накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1260323,50 грн.).

Як уже згадувалось вище, МК містить положення щодо порядку провадження у справах про порушення митних правил, а також щодо оскарження прийнятих в такому порядку постанов у справах про порушення митних правил. Водночас за змістом положень статті 487 МК провадження у справах про порушення митних правил в частині, що не регулюється цим Кодексом здійснюється відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Так, КпАП також містить положення щодо порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення та оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема КпАП містить норми щодо суб'єктного складу осіб, які можуть оскаржити таку постанову, а також, що важливо у контексті розгляду цієї справи, положення щодо сплати державного мита.

Відповідно до частини першої статті 287 КпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

У частині четвертій статті 288 КпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

На думку колегії суддів, оскільки МК, з огляду на сферу його правового регулювання, хоч і встановлює окремий (свій) порядок провадження у справах про порушення митних правил, все ж містить застереження про можливість застосування до цих правовідносин (щодо порушення митих правил) положень КпАП (як основного кодифікованого законодавчого акта про адміністративні правопорушення) в тій частині правовідносин, яка не врегульована МК. Зважаючи на те, що МК не встановлює пільг щодо сплати судового збору (за КпАП - державного мита) при оскарженні постанов у справі про порушення митних правил, а такі постанови передбачають застосування до особи адміністративної відповідальності, колегія суддів вважає, що особа, яка оскаржує таку постанову в порядку адміністративного судочинства теж звільняється від сплати судового збору відповідно до частини четвертої статті 288 КпАП.

Правовий висновок щодо застосування положень законодавства, які регулюють відносини, пов'язані зі сплатою судового збору у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності уже висловлював Верховний Суд України у постановах від 13 грудня 2016 року (справа № 21-1410а16), від 31 січня 2017 року (справа № 298/1232/15-а). З-поміж іншого в цих постановах зазначено таке.

У справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288, КпАП, статей 2-4 Закону № 3674-VI позивач звільняється від сплати судового збору. КпАП дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції.

У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.

Необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об'єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення провадиться з урахуванням положень статей 287, 288 КпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми Закону № 3674-VI не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги.

У зв'язку з цим за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає.

З огляду на наведене вище колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції як про майновий характер цього спору, так і про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції в цій справі (з огляду на предмет оскарження) є помилковим.

Стосовно вимог касаційної скарги про відкриття апеляційного провадження на підставі апеляційної скарги Митниці на постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області в цій справі, то такі задоволенню не підлягають, оскільки вирішення цього питання є компетенцією лише суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що касаційна скарга в частині скасування ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Сумської митниці ДФС задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху - скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У задоволенні решти вимог касаційної скарги - відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді С.А. Горбатюк

Т.Г. Стрелець