Court ruling № 67092097, 07.06.2017, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року м. Київ К/800/1840/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Пасічник С.С.,

Штульман І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - Київський РВ Одеського МУ ГУ МВС України в Одеській області), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа - ОСОБА_4, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, про: визнання незаконними та скасування наказів ГУ МВС України в Одеській області №158 від 13 лютого 2012 року, №58о/с від 16 лютого 2012 року в частині звільнення; поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Дана справа розглядалася судами різних інстанцій неодноразово.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано накази ГУМВС України в Одеській області від 13 лютого 2012 року №158 та №58 о/с від 16 лютого 2012 року «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_3 Поновлено ОСОБА_3 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області. Стягнуто з Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У касаційній скарзі ГУ МВС України в Одеській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судове рішення ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 18 серпня 1997 року проходив службу в ОВС, а з 4 червня 2010 року на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Наказами начальника ГУМВС України №158 від 3 лютого 2012 року та №58 о/с від 16 лютого 2012 року, який було видано на виконання першого наказу, позивача звільнено з ОВС за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, що виразилося в негативній поведінці, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння створив конфліктну ситуацію, яка негативно вплинула на імідж міліції та налагодження партнерських стосунків з населенням.

Прийняттю вказаних наказів передував висновок службового розслідування, яким встановлено, що 12 лютого 2012 року о 01.45 год. екіпажем групи швидкого реагування ДСПО «Правопорядок» «Карабінер» з «Центру зайнятості», розташованого в м. Одесі по вул. Ген.Петрова, 22, в стані алкогольного сп'яніння позивача було доставлено в Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Пунктом 66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 року, встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Колегія суддів зазначає, що звільнення за п.66 вказаного Положення може мати місце лише тоді, коли доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов'язкам, підриває довіру до неї як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання нею своїх обов'язків.

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування; при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо; звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що службове розслідування відносно позивача проводилось з порушенням «Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України №552 від 05.12.1991 року (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), оскільки позивач був позбавлений права надавати відповідні пояснення, заявляти клопотання та відводи, знайомитися з висновками службового розслідування.

Таким чином, оскаржуваний наказ ґрунтується на неналежним чином проведеному службовому розслідуванні, відповідно, на недоведеності, у розумінні чинного законодавства, факту вчинення позивачем проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків, у зв'язку з чим цей наказ не може бути визнаний правомірним, що було правильно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій.

Щодо твердження ГУМВС України в Одеській області про пропущення позивачем строку звернення до суду без поважних причин, то всі обставини, на які посилалося ГУМВС України в Одеській області як на підстави для залишення позову без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду без поважних причин, вже досліджувались судом касаційної інстанції при вирішенні питання про задоволення касаційної скарги на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року (про залишення позову без розгляду).

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними судових рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

С.С. Пасічник

І.В.Штульман